Читати книгу - "Юрiй Луценко. Польовий командир"

не зміниться навіть після дострокових виборів. Усі ми мусимо сказати нашим політикам: хоч у «рік свині» проженіть від корита тих, хто вже забув, як виглядає середньо-статистичне людське життя, як заходити в тролейбус чи з якого боку братися за сапу. Проженіть тих, хто вважає, що двадцятка до пенсії – ото й усе, що нам треба. Оберіть нових і покарайте зрадників.

Потім – за гуцульською звичкою – запалили ватру, просили помочі в Бога й одне в одного. І навіть на Закарпатті сказали:

– Юрку, йдіть самі, не вмазуйтесь в ігри всіх без винятку політиків. Залишайтесь собою.

З інтерв’ю Юрія Луценка журналу «Фокус»:

– «Народна самооборона» – проект під лідера. Зможе вона існувати без вас?

– Уже може. Ще кілька місяців тому – ні. Від самого початку це був лідерський проект, але я свідомо формував самодостатню команду, а не «гвардійців Луценка». Хоча, звичайно, ми розуміємо, що сьогодні суспільство намагається дослухатися до слів персоналій, і для людей слово Луценка є важливим.

«Народний наступ» – так назвали самооборонці Луценка свої численні мітинги по всій Україні. Спочатку побували в обласних центрах, далі зробили нечуване в сезон політичного затишшя – поїхали по десятках райцентрів. Луценко, Катеринчук, Стецьків, Доній, Ар’єв – всі вони день у день зустрічалися з людьми, доводячи необхідність провести позачергові вибори, щоб покарати брехливих політиків.

Юрій Луценко (з диктофона):

– Під час сотень цих зустрічей я зрозумів три позиції – люди розчаровані не в ідеалах «помаранчевої» революції, а в окремих її виконавцях. Так, була апатія, була зневіра; але коли люди бачать готовність визнати помилки, очиститися, оновитися – люди готові знову боротися. Хоча є нюанс – тепер люди вже не вірять в гарні слова, не вірять словам-фетишам. Вони стали шукати свій інтерес в підтримці дій лідерів. Друге – помалу спадає віра у вождів, з’являється віра в свої власні сили. Третє – проходить відмова від нав’язаних нашому суспільству розділяючих міфів. Приходить розуміння, що наша мафія страшніша НАТО і Кремля. Що без контролю виборців політики всіх кольорів брешуть і крадуть.

У результаті чотиримісячної кампанії НС стала новою політичною силою, що разом з НУ, БЮТ та ПР могла б пройти в парламент.

«Домовлятися чи не домовлятися?»

А якщо домовляться, то хто, з ким, коли і про що?

Ось головна інтрига, яка тримається завжди перед початком будь-якої передвиборчої кампанії. А якщо врахувати, що йдеться про кампанію, яка вже вкотре може вирішити долю України чи повернути її в інший бік, то інтрига набувала мало не детективного характеру.

Вважалося, що «Народна самооборона» Юрія Луценка збирається йти на вибори сама, з відкритим забралом, і, висловлюючись популярною в молодіжному середовищі термінологією, «порвати» всіх. В інтерв’ю журналістам Луценко говорить: «Усі мені кажуть: ми хочемо за вас голосувати окремо. Я не виключаю ні об’єднання, ні самостійного походу. Зараз Верховна Рада розпускається більш ніж 150 заявами про складання мандатів. Якщо на наступних виборах Партія регіонів опиниться в опозиції, вона матиме свої 180 мандатів… Самостійно нам під силу набрати більш як 7 %, а це приблизно 40 депутатів. Якщо ми приєднаємося до «Нашої України» з її 12 %, то разом наберемо більше 100 депутатів. В цій сотні нам пропонують 20 місць. Але справа навіть не в цьому.

Більшість із нас – друзі більшої частини «нашоукраїнців». Важливо домовитися про принципи спільної політики. Як на мене, пріоритетами блоку на виборах мають стати не вчорашні гасла, які є неактуальними і лише ділять суспільство на різні табори. Головне, про що треба говорити, – це як подолати тотальну корупцію, а насамперед – депутатську недоторканність. Через цей кримінальний магніт у Верховну Раду сунуть для прикриття своїх брудних справ, а не для вирішення проблем людей».

Так само Луценко погоджується і на мегаблок демократичних сил, до якого може приєднатися Юлія Тимошенко. Про це він сказав ще в квітні 2007 року перед зустріччю президента Віктора Ющенка з лідерами парламентських і позапарламентських партій. «Якщо буде такий блок, я готовий в ньому бути 226-м», – каже він. Юлія Тимошенко невдовзі відмовилася, заявивши, що ефективніше для демократів йти двома колонами.

Приблизно такої ж заяви чекали і від Луценка. В кращих українських традиціях – де два українці, там три гетьмани. Тим більше коли йдеться про політику.

Юрій Луценко (з диктофона):

– Варіант самостійного походу «Народної самооборони» на вибори не лякав керівництво блоку. Більше того, він був би простішим для наших активістів та виборців. Але чи варті всі ці зусилля пя`ти-семипроцентного результату і чергової невеликої фракції, яка не зможе проводити самостійну політику, а лише використовуватиме так звану «золоту акцію». Гіркий досвід показав, що це шлях до програшу демократичних сил.

У розмові з Ющенком я заявив, що не хочу проводити політику подрібнення і гри персональних амбіцій за мікробулаву. Я запропонував здивувати наших опонентів і порадувати наших прихильників – створити єдиний блок і на його основі – єдину партію. Тобто розпустити дрібні партії демократичного спрямуваня і створити єдину потужну силу.

Причому силу модерну, сучасну, яка не зупиниться на відстоюванні українських національних цінностей, а будує на їхньому фундаменті безпечний і заможний український дім. Питання ЄС, НАТО, релігії та мови – важливі. Але для того, аби ці питання розглядалися конструктивно, не як привід для протистояння суспільства, треба дати людям упевненість, що своїм розумом жити краще. Досягнення європейських стандартів оплати праці, пенсій, охорони здоров’я, освіти, комунальних послуг – краща пропаганда європейських перспектив України.

Пропозиція дійсно нетрадиційна. Як на мене, дуже схожа на відмову України від ядерної зброї в односторонньому порядку. Така довірливість молодої держави не принесла їй відчутної підтримки від сильних світу цього. Але Луценко вірить в чесну, хай навіть ризиковану гру. В одному інтерв’ю він навіть сформулював своє життєве гасло, яке російською звучить так: «Жизнь удается, если не предохраняться».

Та вже 7 червня «Народний Союз – Наша Україна», «Українська правиця» та «Народна самооборона» парафували документи про створення єдиного передвиборчого блоку. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів із запитанням: «Хто виграє від створення блоку “Наша Україна – Самооборона – Правиця”?»

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології): «Це безумовно вигідно Тимошенко. Якщо б Луценко йшов окремо, то з ним важче було б конкурувати. Оскільки тепер він буде йти в одній команді з «любими друзями», з націоналістами, то це створює більш сприятливі умови для конкуренції на «помаранчевому» полі. Думаю, що є певний виграш для Ющенка, який