Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- Ні! – мій голос пролунав так хрипко, що навіть і сама не повірила б, що він насправді належить мені. Сама не розумію, як мені вистачило сили відштовхнути його, але, на щастя, це вдалося.

- Що не так? – задихаючись, видихнув Слава. - Я зробив тобі боляче?

- Все не так! - Випалила я, вже приходячи до тями остаточно. - Ти просто хочеш зі мною переспати, а зовсім не стосунків!

- Мала, - він обвив мої плечі своїми величезними ручищами, яким так важко чинити опір. - Я просто шалено тебе хочу. Всю. Без залишку. Що в цьому поганого? Хіба це не частина відносин?

- Це коли стосунки є, - я втискаюсь у крісло, щоб хоч якось відсунутись від нього. – А ти навіть не намагаєшся зі мною познайомитись! Все, чого ти хочеш, це просто фізична близькість.

- Я зрозумів - зітхнув Бурін, відвертаючись і знову смикаючи пальцями волосся. - Пробач. Просто від тебе не можна відірватися. І… Я не зовсім розумію, чого ти хочеш від мене.

- Для початку, - просто відвези нас в універ, - я трохи заспокоююсь, навіть подих поступово починає вирівнюватися.

- Добре, - киває Бурін, знову заводячи машину.

– І ще. Хто ця дівчина, з якою ти так пристрасно вітався, поки на мене чекав?

- Дівчина? - Він дивиться на мене з повним нерозумінням.

- Ну та блондинка, яка тебе поцілувала!

- А, це, - Бурін починає хмуритися. - Це не важливо.

Хм… Що наводить мене на підозри, що він справді цілком міг з нею колись переспати, а тепер навіть не пам'ятати, як її звуть. Виходить, Рімма не так вже й збрехала!

- Ти з нею спав? - Задаю питання в лоб. Ну а що? Потрібно ж мені з'ясувати, хто він і з чого зроблений?

- Лєра, - він каже так морщачись, ніби ця розмова завдає йому прямо фізичного болю. - Я багато з ким спав, це правда. Але все це до нас із тобою не має жодного стосунку. І все це залишилося у минулому, якщо ти зі мною. Я ж не дарма дав тобі ключ від своєї квартири, - будь-якої миті можеш сама прийти і в усьому переконатися.

- Мені це все не подобається, - майже шепочу впалим голосом і відвертаюся до вікна. - Те, що для тебе такі речі нічого не означають.

- Все нічого не означає, Лєре, поки не зустрінеш ту, без якої просто не можеш жити та дихати. Повір мені ! Про більше я й не прошу! Просто повір - крім тебе мені ніхто не потрібен!

- Ну, а якщо так, то, може, не обов'язково так одразу на мене накидатися? – горло стискається від думки, що ці слова, він, можливо, каже кожній.

- Все, - киває, незважаючи на мене, Славо. - Не накидаюся. То який у нас наступний крок?

- Ти чоловік, - ось і думай! - Мені вже знову стає смішно від його розгубленого обличчя. І оскільки ми вже під'їхали, вистрибую з машини, не давши йому шансу знову поцілувати мене на прощання. Тому що цього разу я можу і не знайти в собі сил для того, щоб припинити все це божевілля.