Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Розділ 35. Сильний темний дар

Треба було бачити, як обидва диверсанта — і Етьєн, і Боніфас, картали себе і один одного за те, що підійшли до Яни, яка саме досліджувала сховок, майже беззвучно, чим сильно налякали її.

Вона, потираючи забиту потилицю, заспокоювала їх, що сама винна — занадто захопилася, тому і не почула їхні кроки. Та й нічого страшного не сталося. Ґуля від удару швидко мине, а трохи надірвану в області спини сукню можна зашити.

— Я сам полагоджу її тобі, — зголосився Етьєн. — Я це вмію.

Яна подарувала кузенові здивовану посмішку.

— Мені не раз доводилося самостійно підганяти під себе театральні костюми, — пояснив він. — Завтра, мила моя, твоя сукня буде як нова. Навіть краще.

Коли Яна переодяглася і віддала кузенові на ремонт свою пошкоджену обновку, вона й уявити не могла, що значить "краще" з точки зору творчої людини.

Вечір Яна знову присвятила читанню записів Жюля. Сподівалася знайти там відповіді на питання, які поки лише множилися. Взяти, приміром, сховок. Адже вона так і не знайшла в ньому геть нічого, крім коробки з неактивним артефактом. У Яни навіть закралися думки, що сейф у шафі Жюль зробив для відводу очей. Це обманка для злодюжок. Аж надто легко це таємне місце знайшлося. Що може бути більш передбачуваним, ніж шафа з вбудованим сейфом? Та й зламати дверцята труднощів не склало — треба було всього лише трохи грубої чоловічої сили. Жодного хитрого магічного замку. Може, десь в набагато більш несподіваному місці є ще один сховок з набагато більш вагомим вмістом?

Яна з цікавістю поринула в читання. На тій сторінці, де вона минулого разу зупинилася, про схованку, щоправда, не йшлося. Але, тим не менше, від історії перехоплювало подих. Розповідалося, що сталося після того, як маленька Вів'єн загубилася в лісі. Пошуки тривали цілодобово, але результатів не дали. На шостий день вони були зупинені, надії згасли. Але наприкінці другого тижня Вів'єн несподівано знайшлася. Один із жителів передмістя помітив дівчинку, що сидить на траві і грається з солом'яною лялькою неподалік від берега річки.

Батьки плакали від радості і не вірили своєму щастю, проте швидко помітили, що з малятком щось не так. Вона не впізнавала близьких, була замкнутою і мовчазною. Стало зрозуміло, що вона побувала у дамарійців, і вони сильно налякали її, а може навіть, провели над нею свій жахливий ритуал. Дехто вважав, що вони спеціально викрали дівчинку, щоб впливати на неї своєю страшною магією і через неї наслати прокляття на людей графства та їхні землі.

Вирішили, що найкращий вихід – провести над малятком очисний ритуал, який знімає будь-які закляття. До нього вдаються вкрай рідко, тому що він очищає не лише від заклять, але і від магії. Назавжди. Зворотного шляху немає. Однак усі, навіть батьки, вважали, що так буде краще для Вів'єн.

У записах Жюля не було описано, як проходить ритуал. Але інформацію про нього, напевно, можна буде знайти в одній з книг, які Яна прихопила з собою. Згадувалося лише про те, що після проведення ритуалу на тілі, трохи вище попереку, з'являється мітка. Тому тих, хто пройшов через це випробування, називають відміченими.

Про те, що собою являє мітка, не було ані слова. І ось тут Яна замислилася. Справа в тому, що у неї саме десь на описаній ділянці спини був невеличкий зигзагоподібний шрам. Він там з раннього дитинства. Звідки взявся, не знали навіть виховательки інтернату, в якому Яна росла.

Зараз шрам став блідим і майже не помітним. Але виникало запитання, чи не міг він бути саме тією міткою, яка залишається після очисного ритуалу? Це зруйнувало б весь вибудуваний у голові хронологічний ланцюжок. Яна вважала, що їх із двійником поміняли в той момент, коли одна дівчинка загубилася, а інша знайшлася. Але якщо так, то відміченою повинна бути Вів'єн, а не Яна.

Вона відклала записи дядечка і почала шукати в книгах згадки про ритуал очищення. Гортала їх години дві, поки натрапила на потрібну інформацію. Коли прочитала, зітхнула з полегшенням — мітка, яка залишається після ритуалу очищення, ні на який шрам не схожа. Її, взагалі, можуть бачити обрані — лише сильні маги. І це означало, що шрам Яни — просто шрам. Поранилася десь у дитинстві — от і все.

Наступний день був настільки насичений справами, що пролетів непомітно. Яна з Кузею і Боніфасом займалися господарством. Кузя, певна річ, взяв на себе найголовніше завдання — спостерігав і подумки керував, а решта учасників процесу наводили лад, розбирали завали, мили і прибирали. У крамниці ставало все більш затишно. Любо-дорого дивитися.

Етьєн же відправився на площу в надії дати невеличкий виступ. Звичайно, в робочий день складно зібрати багато глядачів, але в центрі міста завжди знайдуться перехожі.

Повернувся він задоволений — такий-сякий заробіток є, і відразу ж пішов завершувати роботу над сукнею для Яни. Для неї залишалося загадкою, як він впорається з проблемою, адже пошкоджена була напівпрозора вставка на спині. Зробить на місці розриву фігурну латочку?

Ні, Етьєн вчинив інакше. На місці пошкодження була не фігурна латочка, а фігурний виріз. Елегантний злегка витягнутий ромб, обшитий по краях тасьмою в тон сукні. Він відкриватиме погляду частину спини. Цей елемент виглядав гармонійно на напівпрозорій вставці. Ніби так і було задумано.

— Подобається, моя мила? Маман любить такий фасон.

— Красиво.

В земному світі таку сукню вважали б взірцем витонченості. Яна бачила щось подібне на голлівудській зірці, коли тій вручали Оскар. Але для цього світу — досить сміливо.

— Сукня вийшла незвичайною, чи не так? — лукаво посміхнувся Етьєн, — Призначеною для особливих зустрічей. Але ти поки не вирішила, чи вважати зустріч із колишнім нареченим особливою?

Це було не питання, а констатація факту. Не дарма ж вважається, що артисти добре розбираються в амурних справах. Кузен відчув усі нюанси. В майбутній вечері дійсно немає нічого романтичного. Яна погодилася на неї під тиском обставин, а Моріс, взагалі, готує якийсь підступ.