BooksUkraine.com » Жіночий роман » Зіграй мою наречену, Холод Влада 📚 - Українською

Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

96
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Зіграй мою наречену" автора Холод Влада. Жанр книги: Жіночий роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 112
Перейти на сторінку:
Розділ 35. Сергій.

 

Їхали ми з Аріною мовчки. Хіба що вона адресу сказала і все. Зовні я намагався триматися спокійно, але всередині мене все буквально кипіло. Сьогодні день явно був не мій.

Спочатку ці відео з Надею, потім Андрій, що сує ніс не в свої справи, тепер ще Аріна, на яку я думав, що можу покластися...

Я кинув погляд на колишню подругу.

Вона така сама дурна баба як і всі інші. Одним словом зіпсувала тупо все. Проблеми цілий день накрапували в склянку і от зараз це була реально остання крапля.

Я швидко довіз її до місця призначення і зупинив машину.

— Пробач мене, будь ласка,  — тихо сказала вона.

Я бачив, що її долоні тремтіли. Невже своїм виглядом я налякав її? Я ітак мовчав. Не хотів сваритися. Що, я ще й посміхатися їй мусив?

— Завтра поговоримо, — якомога спокійніше сказав я.

— Добре, — вона кивнула. — До побачення, — вона відкрила двері машини і вийшла.

— До завтра.

Як тільки ми попрощалися, я розвернув машину і поїхав додому. Їхав швидко. Вже завтра мені точно прийде парочка штрафів за перевищення швидкості, але в той момент мені не було до цього діла.

Приїхав додому. Роздягнувся, розувся. Взяв мобільний і пішов з ним на диван.

Знов відкрив профіль того хлопця. Знов побачив фото Наді.

Вийшов з фейсбука.

Зайшов в «Контакти». Швидко знайшов там Надю. Пару секунд подивився на її контакт, а потім таки відкрив його і набрав.

Приклав телефон до вуха.

Зараз мені було дуже потрібно почути її голос. Хоч я і знав, що до того, коли я їй дзвонив в день її втечі, та коли писав буквально на днях, вона ніяк не відреагувала, я все одно чомусь вірив, що сьогодні вона візьме слухавку.

Секунди розтягнулися для мене в хвилини. Перший гудок, другий, третій...

— Алло? — почув я її злегка хриплуватий голос і ледь не вронив телефон від несподіванки.

Насправді, я не очікував, що вона візьме слухавку.

— Привіт, — тільки і сказав я.

— Привіт, — ехом відповіла вона.

Її голос був такий сірий, беземоційний, що я вмить забув про всі свої проблеми. У неї теж щось сталося. І тому вона взяла слухавку. Якби в неї все було добре, вона б точно не зробила цього.

— Що трапилось? — м’яко запитав я.

— Я — наївна невдаха, — так само без емоцій сказала вона. — Навіщо я поїхала сюди, я вже надто стара для цього.

— Хіба акторам важливий вік? Ролі є для всіх, — не погодився я. — Та й з яких пір двадцять сім років — це вже старість?

— Ти не розумієш... Всі дівчата на кастингу, вони як вовки. Я не така, я не можу так. Я слабка і наївна.

— Вам вже сказали результати? Прямо одразу? Хіба на кастингах так робиться?

— Ні, — вона зробила невелику паузу, а потім продовжила. — Просто всі вони так горіли роллю, були такі енергійні...

— Навіщо розчаровуватися заздалегідь? — запитав її я. — От коли будуть результати, тоді і пониєш в подушку. І навіть якщо програєш зараз, це ще не кінець. Програна битва не дорівнює програній війні, Надь.

— Дякую, Сергію, — тихо сказала Надя. — Мені дуже приємно, що ти не зважаючи на те, що я так і не виконала твоє прохання, все одно підтримуєш мене.

— Надь, я говорив серйозно щодо мого відношення до тебе. Я...

— Тссс... — прошепотіла вона.

— Ні, я не буду мовчати, — твердо сказав я. — Ти потрібна мені. Я хочу бути поруч з тобою. По-справжньому, без ігор в наречених.

— Це пройде, — сказала Надя майже нечутно.

— Мене бісить, що ти намагаєшся все вирішити сама, — раптом чесно, але неголосно сказав я. — Якщо я сказав, що хочу бути з тобою, то так і є. І це не пройде. Я зроблю все, щоб бути поруч і підтримувати тебе. Почекай мене ще трохи.

— Як ти сам? — раптом запитала вона. — Щось сталося?

— Ні, — я похитав головою і усміхнувся. — Точніше, проблеми є, але я впораюся. І ти теж. Не розчаровуйся заздалегідь. Ти ще не знаєш результатів. Та й навіть якщо програла — винеси з цього урок і йди далі. Я вірю, що в тебе все вийде.

— Дякую, Сергію, — тихо відповіла вона і мені навіть здалося, що вона усміхнулася. — Ти теж... Я вірю, що в тебе також все вийде.

— Знаю, — я усміхнувся. — І тому я не можу тебе підвести і зроблю все, щоб все вийшло.

— Я теж постараюся...

— Я люблю тебе, — таки сказав я, хоч і планував зізнатися їй зовсім по-іншому....

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 65 66 67 ... 112
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграй мою наречену, Холод Влада», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зіграй мою наречену, Холод Влада"