Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- І що тут відбувається?

У гостьову кімнату гуртожитку увійшла Рейна. За нею Таск з Аспером, Лейла та Еліас. Срібноволоса окинула важким поглядом своїх студентів. У Тейна опухла щока, у Шарнона почервоніли кісточки пальців. Ельйо дивилась вбік, Шира собі під ноги. І тільки Соран подивився їй в очі, а потім перевів погляд на брат. Переконавшись, що той цілий і не ушкоджений, він відвернувся.

- Я проведу Лейлу до її покоїв, - Еліас кивнув Рейні.

- Було б добре, - відповіла кивком та.

Крилатий відкрив двері перед сприганкою.

- Тут зараз ми будемо зайві, - пошепки він сказав їй.

Лейла не впиралась і просто пішла за ним, побажавши всім доброї ночі. Аспер, деякий час дивився на Сорана, а потім обернувся до Рей.

- Я також піду. Хочу побачити Сафію.

Рейна і Таск лишились разом зі студентами. Всівшись на диван, Леарлес жестом наказала їм також присісти. Таск став позаду неї, наче охоронець.

- Бачу, щось вам вже розповіли, - посміхнулась вона на бік, - які думки?

- Страшно, - подав плечами Соран, - хіба це не очевидно?

- І чого ж ти боїшся?

- А якби ж я знав. Ми мало що розуміємо. І не впевнений, що нам хтось пояснюватиме. Але зрозуміло лише те, що ми на порозі війни. Це правда?

- Сподіваюсь, що це не так, - Рейна піджала губи, - принаймні, ми і королівська родина робитимемо все, аби цієї війни не було.

- Але завойовник із Сін вже тут? – запитала Ельйо.

- Так, він у Нефритовій гавані.

- Тоді, це лише питання часу?

- Нам все ще невідомо, чого він хоче, - до розмови приєднався Таск, - він не висував ніяких вимог. Лише повідомив про своє прибуття і про те, що скоро він навідається до королівського палацу з дипломатичним візитом. Можливо, ми зможемо обійтись і без кровопролиття.

- Навіть мені зрозуміло, що шанси на це дуже мізерні, - розвів руками Шарнон, - а я так-то тут не самий розумний. Як це вплине на нас? Якщо ви, як генерали, відправитесь на війну?

- Якщо Фарлез вступить у війну, студентів Академії, вірогідніше за все, відправлять під опіку батьків, - відповіла Рей, - тут і думати нічого. Ваші родини відповідатимуть за вас і вирішуватимуть, лишити вас у сімейному маєтку чи відправити куди подалі, у безпечне місце. Все ж таки, ми не знаємо, як далеко війська Сін можуть просунутись. Можливо, лише королівство Фарлез воюватиме. А може, війна захопить весь континент. Ви задаєте питання, на які немає відповіді поки що ні в кого.

- Рей, - Таск легенько торкнувся її плеча.

Леарлес підняла погляд. Студенти виглядали пригнічено. І знову вона забула, що вони все ще діти. Не маленькі, та все ще потребують підтримки. Вони налякані, не знають, що з ними буде далі. Навіть якщо їх не торкнеться війна, зміни все рівно чекатимуть попереду. А зміни лякають. Завжди. Особливо тоді, коли не знаєш, на краще все зміниться чи навпаки.

- Так, - Рей ляснула себе долонями по колінах, - ну чого ви? Зараз для вас важливо продовжувати своє навчання, адже попереду екзамени. Перед зимовими канікулами знову в маєток на два тижні поїдемо, тренуватимемось. Все ж, ваші вчителі – легендарні генерали. Буде якось незручно, якщо ми вас нічому так і не навчимо.

- Ви візьмете нас із собою? – запитала Ельйо з надією.

- Візьмемо? – здивовано запитав Таск у Рейни.

- Візьмемо! – ні секунди не роздумуючи відповіла вона, - ми вчителі. Ми маємо вчити.

Студенти засяяли. Таск тихо зітхнув. Рейна піднялась з дивану.

- А тепер всі по кімнатах, - ніч на дворі. Що дивитесь? Швидко!

Неохоче опівнічники потягнулись до сходів на другий поверх і розійшлись по кімнатах. Рейна ж, не промовивши ні слові, накинула на плечі свого плаща і вийшла з гуртожитку. Таск ще деякий час стояв у гостьовій кімнаті, прислухаючись, як студенти замикають кімнати та лягають у свої ліжка. Сприганський слух навіть тут допомагав. За Рейною він одразу не пішов, знав, що їй потрібно хоча б пару хвилин, аби привести думки до ладу. Він спостерігав. І давно вже помітив, що всі її розмови з опівнічниками завершуються приблизно однаково. Вона заспокоює, майже розкривається, а потім відступає. Робить два кроки до них і три назад. Створює дистанцію, не підпускає їх ближче, намагається показати, що вона просто вчителька і ставлення до них у неї виключно професійне. Та насправді, вона навіть собі не може зізнатися у тому, що ці дітлахи важливі для неї. Настільки важливі, що вона хоче оберігати їх навіть тоді, коли не впевнена у тому, що зможе захистити саму себе.

Таск знайшов її на даху. Вона сиділа, укутавшись у плащ, і дивилась кудись вдалечінь. Він сів поряд.

- Впевнена, що це хороша ідея, тягнути їх із собою? – запитав він тихо.

Рейна похитала головою.

- Тоді чому?

- Бо ця війна неминуча, - майже пошепки відповіла Рей, - а вони зовсім до неї не готові.

- Академія – найзахищеніше місце на всьому Великому континенті.

- Коли розпочнуться бойові дії, їх точно відправлять усіх додому.