Читати книгу - "Пріоритет кохання, Вікторія Грош (Rouce)"

Сьогодні відбудеться кастинг дівчат у талант-шоу. Ми вже стоїмо біля ведучого, який поставив запитання з ким вони прийшли.

— Я прийшла з мамою, татом та своїми братиками — сказала швидко Мілана. Це запитання для неї легке, а от Алінці не зовсім.

— А я прийшла з рідним татом та його дружиною та її сином — Орина подивилась на Алінку та просто усміхнулась. Аліна досі не може назвати її мамою. Адже нормальної мами у неї не було. Алісу не можна було назвати мамою. 

Вони вийшли на сцену та почали танцювати. У них дуже красивий танець... у повітрі. Ми дивились танець за кулісами. За декілька хвилин вони закінчили танцювати та журі почали оцінювати їх танець. Вони говорили їм тільки хороші слова. Словом, дівчатка пройшли у наступний етап, що не може не радувати. Ми пишаємось нашими дівчатками.

У нас з Ориною з’явилась одна мрія на двох. І вона звучить так: ми хочемо спільну дитину. Та на жаль у нас поки що її немає. І нас це засмучує.

Ми всі після кастингу поїхали до нас додому святкувати маленьку перемогу Аліни та Мілани. Засиділись ми до самої ночі. Довго не могли розійтись. Тільки об одинадцятій Марина з Максом та Міланою та їх синами пішли додому. А наші дітки пішли спати. Орина в цей час мила посуд, а я його витирав. Орина подивилась на мене та забрала з рук тарілку, яку я майже витер та поклала її на поверхню. Вона подивилась мені в очі.

— Я маю тобі дещо сказати — почала вона.

— Що саме? — вона довго дивилась на мене, а на її очах з’явились сльози.

— Андрію, я вагітна — сказала пошепки вона, а я почав усміхатись. А після обійняв її — у нас буде спільна дитина.

— Ти не уявляєш, який я щасливий зараз — сказав пошепки я — нарешті — після подивився на неї, а по її щоках течуть сльози — не треба плакати це все ж добре. Наша мрія скоро здійсниться — я витер з обличчя сльози та поцілував її у губи — я кохаю тебе, Оринко.

Я ніколи подумати не міг, що моє життя буде ось таким. Я думав, що все життя проживу з Алісою, але Дарина змінила моє життя, коли з’явилась на порозі моєї квартири. І якщо бути чесним, то я їй за це вдячний. Я б досі жив з огидною мені зараз Алісою. А зараз я дуже щасливий з Ориною. Але не дивлячись на все, я згадую Дарину та іноді думаю, а щоб було якби я обрав її? Можливо ми б були разом, а не порізно та мати свої сім’ї. А створили б свою щасливу сім'ю та цього вже ніколи не буде.

Кінець