Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Життя в новому маєтку нагадувало казку, яку вони писали щодня з любові, турботи й віри. Лоліта та Адам ніби намагалися наздогнати ті втрачені роки — кожен сніданок разом, кожна прогулянка парком, кожна розмова до світанку мали для них особливе значення.

Артем, щасливий і усміхнений, тепер щодня бачив маму й тата поруч. Його малюнки наповнили стіни дому, а сміх лунав у кожному куточку.

І ось настав день народження Адама. Маєток наповнився гостями, радістю, музикою. Приїхали батьки Адама — зворушені й щасливі. Вони ніжно обійняли Лоліту, називаючи її своєю донькою, а Артема — гордістю всієї родини.Приїхав ,навіть,Єгор,за ці роки він став відомим футболістом,одружився і чекав на сина ...він щиро радів за Адама і Лоліту...

Адам сяяв, обіймаючи всіх. Але попереду на нього чекав найголовніший подарунок.

Коли всі зібралися на терасі, Лоліта підійшла до нього й тихо взяла за руку.

— У мене є сюрприз... — її голос тремтів, але очі світилися щастям. — Адаме… скоро нас буде більше. Я вагітна.

Мить мовчання — і вибух емоцій. Адам, розгублений і вражений, обійняв її так міцно, як ніколи. Його очі наповнилися слізьми.

— Ти подарувала мені все, про що я навіть не смів мріяти, — прошепотів він їй на вухо.

Оплески, сльози радості, вітання — усе злилося в одну теплу мелодію, що лунала у серцях.

Минуло кілька місяців — і з’явилася вона.

Маленька Аліса. Копія Лоліти. З чорними очима, мов глибоке озеро, і найсолодшим голосом у світі. Адам не відходив від доньки, вчився змінювати підгузки, співати колискові, і щодня повторював Лоліті:

— Я не знав, що можу бути таким щасливим.

А Лоліта нарешті знала — вона вдома. Вона кохана. Вона не сама.

Бо доля, якою б жорстокою вона не була спочатку, подарувала їм другий шанс.