Читати книгу - "Сіра кішечка Темного володаря, Аманді Хоуп"

Феєчка тихо заплакала. Сльози текли по щоках, блищали на підборідді. Вона не витирала їх, просто тихо схлипувала, приховуючи обличчя в шерсті кішки.

«Я тебе захищу… Як тільки зможу…» — подумки пообіцяла Віка, хоч і розуміла, що в цьому малому тілі з м’якими лапками й тонкими кігтями важко щось змінити.

Але якщо доведеться — вона билася б до останнього подиху.

— Скільки коштує кішка? — пролунало м’яким голосом, коли до клітки підійшла приваблива дама. Вона присіла навпочіпки, намагаючись краще роздивитися тварину.

Дівчинка відразу ж обійняла Віку-кішку, ніби прикриваючи собою, і сердито глянула на свого викрадача.

Той спершу зам’явся, потупив погляд, і неохоче, через силу, буркнув:

— Продається тільки з феєю.

«А він не такий уже й поганий...» — здивовано подумала Віка, спостерігаючи за несподіваною поведінкою свого недавнього ворога. «Навряд чи мала могла налякати його своїм суворим виглядом».

— Навіщо мені фея? — обурено скривилася жінка, підвелася й із гордовитим виглядом пішла далі.

Несподівано рядами продавців прокотився збуджений гомін. Віка вловила з уривків фраз, що на ринку з’явився якийсь багатий покупець. Усі продавці почали гучно нахвалювати свій товар, здіймаючи ще більший галас, ніж досі. Повітря затремтіло від криків і метушні.

Настрій у Вікторії був геть похмурий. Вона так мріяла про веселі пригоди — а опинилася в темній байці, з лиходіями-контрабандистами та невільницьким ринком.

— О! Хто тут у нас? — долинув до її слуху знайомий голос, холодний і трохи глузливий.

Віка-кішка підвела голову — і в ту ж мить завмерла, сповнена жаху.

На неї з неприхованим інтересом дивилися двоє: сам Темний Володар і його вірний примарний слуга Фіс.

«Оце влипла...» — подумала вона, мріючи негайно розчинитися в повітрі або стати невидимою.