Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

— Як і всіх у нашому роді, батька свого часу одружували за розрахунком, виходячи із зиску для сімей. Тому для мене від самого дитинства було природно розуміти, що мій шлюб буде таким самим, — говорив Арк із якимось сумним спокоєм. У той час як я, лежачи на його спітнілих грудях, слухала часті удари серця. — Звичайно, про жодні почуття між батьками не могло бути й мови. Просто договір, згідно з яким мати кілька разів лягала у ліжко зі своїм чоловіком, щоб народити від нього кількох дітей. І щоб уникнути появи в роду бастардів, народжених під дахом маєтку Фростів, не мала права спати з будь-ким ще. Батько ж, такою умовою не пов'язаний, цим користувався, заводячи безліч коханок. Одні з них були просто гарними іграшками на кілька вечорів, з іншими у нього були справжні стосунки. І ці жінки жили в нашому домі, приходили спати до його спальні, слуги зверталися до них «пані». Хоч моя мати ніколи нічого не говорила, я бачив, що їй важко. Бридко, боляче, принизливо. Тому собі вирішив, що ніколи не стану таким, як батько. Що навіть одружившись з жінкою, до якої у мене не буде почуттів, навіть якщо буду цій жінці гидкий, не вчиню так само і не завдаватиму їй болю інтрижками на стороні. Тому того дня, коли ми з тобою увійшли до храму, решта жінок для мене залишилася в минулому. І… загалом, я хочу, щоб ти це просто знала, — прошепотів Арк, міцніше стиснувши мою руку. Я ж, не знаючи, що сказати у відповідь на таке раптове одкровення, просто ледь уловимо кивнула.

Цікаво, що на нього раптом найшло?

Відчуваючи, як наростає напруга, я розуміла, що треба щось сказати.

Ось тільки раптово зі спальні долинув обурений дитячий крик!

— Піду заспокою його, — зітхнула я і, квапливо накинувши халат, залишила чоловіка лежати на дивані.

Сама ж підбігла до синочка, який, перевернувшись у ліжечку… щедро відригнув на простирадло молоко і вткнув в нього ж носа! Відчуття від контакту з вмістом власного шлунка малюкові вочевидь не сподобалося, що й спричинило такий бурхливий протест.

— Гей, ти, лиходій, — похитала головою я. І діставши Клавіка, поклала на пеленальний столик, де витерла личко, протерла його вологими серветками, а потім ще й замінила підгузок на новий. Після чого, прибравши в ліжечку, поклала дитину вже на чисте простирадло і заколисала.

Ну ось, спить. Тепер треба б чоловіка погодувати, чи що...

До того часу, як я вийшла зі спальні, Арк уже вештався на кухні, мабуть, чекаючи, коли йому дадуть чогось поїсти. Краще поспішити, а то ще почне в ящиках ритися і ті кляті цукерки знайде! Що після його сьогоднішньої промови буде просто лютим трешем.

Повернувшись у вітальню, я зібрала свої речі, розкидані чоловіком по всій кімнаті, і почала швиденько одягатися... аж раптом погляд упав на вечірню газету, що лежала на журнальному столику. Мабуть, принесену Арком і яку він читав, поки я поралася з дитиною.

Око вичепило її зовсім випадково. Відкриту сторінку кримінальної хроніки, на якій, зловісно нависаючи над фотографією, виднівся великий заголовок:

«Нова жертва сутінкового різника ! Жорстоко вбито чергову куртизанку!»

На чистому автоматі я підійшла ближче, взявши газету до рук. Але ще до того, як схопити її, вже розгледіла фотографію «чергової куртизанки» досить добре, щоби впізнати в ній Астрід.