BooksUkraine.com » Сучасна проза » Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

110
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Зіграємо в сім'ю, сестричко?" автора Соломія Даймонд. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 86
Перейти на сторінку:
32 глава

*Алекс

Сьогодні в батька день народження. Йому виповнюється 45 років. Ми з Мією та Ксенією вирішили влаштувати для нього сюрприз, тому поки моя дівчина відволікала батька, розповідаючи йому про якусь нову виставку картин, ми з мамою вставляли свічки в торт, який приготували вчора. Мені вже кортіло скуштувати цей прекрасний вершковий крем в поєднанні з ягідним желе, але я стримався.

Ксенія виглядала схвильованою, тому я поклав руку їй на плече в знак підтримки. Мама усміхнулась мені, спершись на кухонний стіл.

— Надіюсь, що йому сподобається наш подарунок, — промовила вона, беручи торт.

— Звісно. Батько любить солодке, — відповів я.

— А як щодо подорожі? — поцікавилась Ксенія, спрямовуючи свій погляд на білий конверт, перемотаний червоною стрічкою.

— Батько не любить сюрпризів, чесно кажучи. Йому завжди подобалося контролювати ситуацію. Проте, він змінився. Я вважаю, що цей відпочинок піде вам обом на користь. — Ксенія схвально кивнула й ми разом попрямували в вітальню.

Мія з полегшенням видихнула, коли побачила нас. Батько піднявся з дивану й піднявши одну брову, склав руки на грудях.

— З днем народження тебе, тату, — промовив я, закутуючи його у свої обійми. Батько трохи розслабився та посміхнувся мені.

— Вже час задувати свічки! — Мама підійшла ближче з тортом. Тато заплющив очі, загадав бажання й задув усі свічки одним подихом. Ми радісно поплескали йому в долоні. — Але це ще не все, — додала Ксенія, а тоді дістала з-за спини конверт і простягнула його батькові. — Ми з дітьми вирішили, що відпочинок в Іспанії піде нам обом на користь. Ти радий?

— Звісно, люба. З тобою хоч на край світу. — Тато поцілував Ксенію в щоку й пригорнути до себе. Закоханий погляд страшенно личив йому.

Я теж обійняв Мію й поцілував її в маківку. Моя душа була сповнена радості й тепла, тому що зараз у мене було найцінніше — моя сім’я, заради якої я був готовий на все.

— Наші валізи вже спаковані, про роботу я теж подбала, тому тобі немає про що хвилюватися, — промовила Ксенія, сідаючи за стіл.

— Ти все так добре спланувала, люба. Я вражений. — Щоки Ксенії залишились рум’янцем.

— Так. І зараз нам потрібно поквапитися, щоб встигнути в аеропорт вчасно. Всім смачного!

Після сніданку ми всією сім’єю відправилися в аеропорт. На щастя, сьогодні субота й нам з Мією не потрібно в універ…

Я дістав валізи з багажника й заблокував двері. Через яскраві сонячні промені я майже нічого не бачив, тому мені прийшлося одягнути сонячні окуляри…

Всі люди навколо кудись метушилися та поспішали. Багато хто розмовляв невідомими для мене мовами. Я роззирнувся навколо й побачив табло. Літак, на якому мали летіти наші батьки вирушить вже через пів години. Настав час прощатися.

— Діти, будьте чемними. Якщо у вас виникнуть якісь проблеми чи запитання, то одразу телефонуйте нам, — застережливо промовив тато.

— Гаразд. У нас все буде добре. Думаю, що ми впораємося з усім, — відповів я, обіймаючи Ксенію.

— 3 поличка в письмовому столі твого батька, — прошепотіла вона, відморгуючи мені.

— Що? — перепитав я.

— Алексе, не вдавай, що ти нічого не знаєш, — знову прошепотіла вона.

Але ж я реально нічого не знаю…

Поняття не маю, що мала мама на увазі. Можливо, там знаходяться документи, які мені потрібно переглянути? Гаразд, розберуся з цим потім.

Я потиснув руку батькові й відсторонився. Ми помахали ще раз нашим рідним на прощання й попрямували до мого авто.

— Аж не віриться, що ми цілий тиждень проведемо без цієї солодкої парочки, промовив я, обіймаючи Мію за талію.

— Мені теж не віриться.

Я відчинив дверцята й моя дівчина сіла всередину. Після цього я зайняв місце за кермом.

— Їдемо додому? — запитав я. Здається, ми не обговорювали планів на сьогоднішні.

— Я домовилася сьогодні зустрітися з Мейсоном, — відповіла Мія, стискаючи ремінець на своїй сумочці.

— Чому ти не попередила мене? — поцікавився я, спрямовуючи на Мію свій зацікавлений погляд.

— Тому, що я б хотіла піти на цей сеанс сама. Ти не проти? — Я був трохи здивований.

— Ні, звісно. Ти сама в праві вирішувати, — промовив я, сплітаючи наші руки воєдино.

— Ти не сердишся?

— Хіба у мене є причина, щоб сердитися на тебе, діамантику? Якщо в тебе є щось, що ти приховуєш від мене, то це абсолютно нормально. Головне, щоб тобі було комфортно. — Я поцілував її в руку й зосередився на дорозі.

Далі Мія включила собі музику й почала підспівувати. Я відвіз її до спортивного центру, а тоді повернувся додому. Було доволі незвично від того, що будинок був порожнім. Мені одразу стало нудно самому, тому я вирішив пошукати Лакі. Він спав у своєму будиночку. Я взяв його на руки й поклав собі на живіт, прилігши на ліжко. Той зручно вмостився на мені й замуркотів. Останнім часом цей пухнастий монстрик вже не настільки агресивний, як на початку нашого знайомства. Я радий, що він почав краще поводитися, інакше наше співіснування в межах цього дому було б складно уявити.

Я взяв іграшку Лакі й він почав гратися з нею. Як виявилося, з пухнастим монстриком можна навіть добре провести час. Далі ми вирішили трохи перекусити. Я знайшов в морозильній камері відерце з морозивом, взяв його й повернувся до себе в кімнату. Через декілька хвилин я включив на ноутбуці серіал, який почав дивитися ще минулого року. Лакі він теж зацікавив, тому я поклав його на ліжко. Ми разом дивилися серіал і ласували морозивом.

Кошеня знову заснуло, а я згадав про незакінчений проєкт, тому взявся за його роботу. Мені подобалося співпрацювати з Кейт, тому що вона з радістю вислуховувала всі наші пропозиції й допомагала з їхніми втіленнями. Я був радий, що вона зробила нам таку пропозицію, тому я робив все з великим ентузіазмом та бажанням, бо я справді хотів цього. Добре, що я займаюсь тим, що обрала моя душа. Дизайн — це те, що заставляє мої очі блищати, а серце битися швидше…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 66 67 68 ... 86
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"