Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти розумієш, що в твого Андрія тепер будуть величезні неприємності? – Кіра знервовано підвелася на ліктях і з тривогою дивилася на Карину.
Карина взяла одну з пляшок із мінералкою, що стояли на тумбочці, відкрутила кришечку й зробила великий ковток.
– Ну і нехай! Він має за все відповісти! З-за нього, я втратила чоловіка-годувальника, а моя дитина батька. Андрій має бути покараний!
– Якого “чоловіка-годувальника”??? – Кіра була сама не своя від люті,– Послухай, не знаю навіть – в кого ж ти така вдалася, куріпко ти безмозгла! Я, розумієш? Я – твоя мати, і твоя годувальниця, яку грабував твій чоловік-покидьок, який, між іншим…
Лють брала своє, і Кіра більше не хотіла нічого приховувати:
– Який, між іншим, спав зі мною, заради того, щоб отримати місце комерційного директора, а коли я спекла йому гарбуза, перебрався до Харкова, і охмурив тебе, моя дурненька, тільки заради того, щоб стати моїм зятем і влаштуватися до мене на роботу…
– То ви з Сергієм були…– у Карини відвисла щелепа.
– Саме так, моя нерозумна, ми були коханцями з цим покидьком!
Карина закліпала круглими від подиву очима:
– То твоя, дитина… твій син… це син…
– Саме так, доню, саме так! І ти зараз намагаєшся переконати мене в тому, що ця людина насправді вчиняла всі свої мерзенні вчинки під впливом якогось там амфетаміну?
– Ах ти, стара хтива шкапа! Сергій був моїм чоловіком – хочеш ти цього, чи н, і він одружився зі мною, бо кохав мене! А ти відмовилася від нього і викинула геть зі свого життя!
– Забирайся звідси! Я не хочу чути цю маячню!
Кіра безсило впала на подушку й заплющила очі. А Карина з виглядом ображеної безневинності встала, мотнула головою й гордо вийшла з палати, грюкнувши дверима.
Кіра лежала й думки крутилися у її голові, немов навіжені. Пройшла година, а може дві. У двері хтось легенько пошкрябав, і вони відчинилися. До палати ввійшов хлопець з довгим світлим волоссям, з бородою та вусами кольору стиглого жита. Це був Андрій.
– Вітаю, Кіро Леонідівно, я – Андрій…
Кіра повільно повернула до нього голову.
– Чого тобі треба?
Хлопець явно не очікував такого холодного прийому. Переминаючись з ноги на ногу він невпевнено почав:
– Якийсь час тому я почав стежити за оборудками вашого… мммм… колишнього зятя…От. А потім, коли стала відома вся правда, Карина чомусь відмовилася зі мною говорити… Може ви якось…
– А навіщо ти це робив? Хто тебе просив про це? Га? – у Кірі знову почала закипати лють...
– Як “хто просив”? Ця людина обманювала вас, державу, мою кохану врешті-решт… Я просто зобов’язаний був вивести цього покидька на чисту воду!
– Ну, вивів і що з того?! Я втратила чоловіка, твоя “кохана” навіть не хоче тебе чути і теж оплакує свого загиблого чоловіка… Чи вартувало воно того? Ні! І жодний бізнес теж того не вартує! Розумієш ти це, чи ні? Ти зруйнував кілька людських життів – з-за тебе загинули люди, жінки залишилися вдовами, а діти – сиротами… То хто після цього покидьок? Скажи мені, хто?!
Андрій стояв і вивчав підлогу під ногами. Сенс скоєнного раптом постав перед ним у зовсім іншому світлі.
– Я, мабуть, піду…
Він розвернувся й повільно пішов до дверей. Раптом вони розпахнулися, і в палату ввійшов Женя. Він був у штатському.
– Вітаю, Кіро! – махнув він рукою до ліжка, – А ви куди зібралися, юначе?
Андрій із подивом подивився на нього:
– Як “куди”? Додому звісно. Нема мені більш чого тут робити.
– Ну, “додому”, я так думаю, не вийде, Андрію.
– Ми знайомі?
Женя із сумом подивився на молодика.
– Особисто – ні. Але, на жаль, мені довелося познайомитися із вашою діяльністю за останні кілька місяців, і я дуже засмучений. Але найбільше я засмучений подіями останнього тижня, винуватцем яких ви стали. Це…
Але Андрій не дослухав полковника – він пхнув його в груди, звільняючи собі дорогу до дверей, і перш, ніж Женя встиг відреагувати, кулею вискочив в коридор.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна», після закриття браузера.