Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

Характеристики:

Життєва енергія — 900/900

Статура — 9

Сила — 6+2

Спритність — 5+1

Витривалість — 3+2

Сприйняття — 4

Інтелект — 4

Вміння:

Бонус до володіння стрілецькою зброєю 281/1000

Бонус до володіння холодною зброєю 194/1000

Навики:

Спостережливість — 1 рівень

Торгівля — 2 рівень. (+20% до шансу купити дешевше чи продати дорожче).

Захист від ментальних атак – 3 рівень. (Опір ментальним атакам + 30%)

Невидимість — 1 рівень. (Шанси залишитись непоміченим + 5% на відкритій місцевості та + 10% у випадковому укритті)

Переконливість — 2 рівень

Ментальність — 3 рівень. (30% до шансу віддати уявний наказ. + 6% захисту від ментальних атак)

Робототехніка — 3 рівень

Гаманець: «94.62.15»

Спеціальне спорядження:

Міцні солдатські берці — «+10 до захисту ніг»

Як відчував, зросла ментальність. Того і у нас із Сашкою такий близький контакт виник востаннє. Треба бути обережнішим. А то ще рівень-два підніму, і сам не зауважу, як потреба позбавитися від гормонів, що накопичуються, реальністю стане. Хоча вона й не проти...

Відставити! Там он три чудовиська залізних і страшних тупають, стрілянина ось-ось почнеться, а боєць про що думає? Угу, як у анекдоті. Він про це весь час думає.

Розмірена, важка хода все ближче.

Чорт! Жарти жартами, а я ж і справді туплю! Готуюсь до бою з трьома противниками в обмеженому просторі, де будь-який рикошет може стати смертельним, і не маючи жодного укриття. У той час, як буквально за кілька кроків позаду мене цілий полігон. Де хоч з армією роботів можна грати у хованки.

Мозок ще не додумав цю думку до кінця, а тіло вже розвернулося і з усіх ніг припустило до шлюзу.

Встиг у останній момент, ховаючись у стрибку за вцілілу стулку, почув гуркіт пострілів, а там і кулі забили по металу. Не пошкодували коштів господарі складу, гарну сталь використовували. Крупнокаліберні кулі тільки горбки на звороті листа видули, жодна наскрізь не прошила.

Не затримуючись, зірвався на ноги і кинувся до найближчого укриття. Тобто став за аркою, всередині якої кріпилися ворота. Несучі колони зі стіни виступали лише сантиметрів на тридцять, але мені й цього вистачить. Головне, одразу не потрапити в поле зору, а озирнутися я їм часу не дам.

Присів, приготувався.

З отвору назовні, поблискуючи нікельованим корпусом, важко зробив крок бойовий триніг. Довгі, як у водомірки маніпулятори несли кубічної форми корпус, над верхнім зрізом якого височіла бойова надбудова, з гарматним дулом, а руки замінювали кулеметні турелі. Башточка повільно оберталася, на щастя, почавши з протилежного боку, що давало кілька додаткових секунд. Потрібних для того, щоб усі три робота вийшли з тунелю. Це було необхідно, щоб не виколупувати їх потім у менш вигідних умовах.

Встигли… Гарматна вежа тільки-но почала розвертатися в мій бік, як показалися ще два триноги.

Твою ж! Дуло одного з них дивилося прямо на мене. Вистрілили водночас. Снаряд ударив у колону, обдавши бетонною крихтою. Я ж не схибив… Хоча й без видимого успіху. Ці роботи мали бронювання середнього класу і хоч плазмовий заряд проробив у захисній плиті діру, вузлів управління не зачепив. Довелося стріляти ще тричі… Чому тричі? Ну, то я не Робін Гуд, який розщеплював другою стрілою древко попередньої. І покласти згусток плазми точно в діру від першого влучення не так просто, незважаючи на клас і прокачування умінь.

До речі, про вміння. Завдяки робототехніці я підсвідомо знав, у яку точку на корпусі роботів потрібно цілитись, щоб досягти максимального ураження. Швидкість вогневого контакту просто вражала уяву. Десяток хвилин вичікувати, мандражувати, встигнути передумати цілу купу речей, серйозних і не дуже, а потім від сили двадцять-тридцять секунд, і все — тиша. Що називається, аллєс капут. Тільки у вухах дзвенить від гуркоту пострілів.

Занадто легка перемога? Напевно... Але доля та ще пустунка, іноді неймовірно складне дається легко, а над, здавалося б, елементарними речами доводиться добряче попітніти, та й то не факт, що вдасться впоратися.

У цій ситуації пощастило двічі. Вперше, коли роботи стріляли по дверях. Жахні вони не з двох кулеметів, а з усіх стволів разом, моя епопея на цьому б і закінчилася. Навіть якби не пристрелили, то банально розчавило б зірваною з петель стулкою. Другий — вийшовши з тунелю, вони вишикувалися в лінію, перекриваючи один одному сектор обстрілу. І я міг відстрілювати їх по черзі, не побоюючись масованого вогню. Результат — легка контузія і дрібні порізи від каміння з мого боку, і купа металолому з їхнього. Механіка вся ціла, а ось електронна начинка випалена начисто. Жодного ремонту, тільки повна заміна керуючих блоків.