Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Кожен рух Тобі був точним і розрахованим. Він кружляв, ухилявся і завдавав удари з такою силою, що воїни Акамото почали відступати. Однак вони не збиралися здаватися так легко. Бій тривав, і здавалося, що кожен новий ворог був сильнішим за попереднього.

Місяць піднявся вище, його світло заливало поле бою, підкреслюючи кожен рух воїнів. Бойові кличі змішувалися зі звуками зітканих мечів. Тобі відчував, як адреналін наповнює його тіло, і кожен удар ставав все точнішим і потужнішим.

Врешті-решт, після тривалого і запеклого бою, воїни Акамото почали відступати. Тобі, Кенджі і Джеки стояли серед поля бою, важко дихаючи, але готові до подальших дій. Вони знали, що ритуал треба провести якомога швидше, поки у них ще є час.

"Місяць вийшов," — сказав Тобі. "Давайте проведемо ритуал, не зволікаючи."

Вони всі зібралися навколо підготовленого місця. Світло місяця падало прямо на маски і меч, створюючи таємничу атмосферу. Тобі, Кенджі і Джеки розташувалися відповідно до інструкцій зі свитка.

Тобі підняв меч і тримав його горизонтально, спрямовуючи лезо до місяця. Він повільно підніс обидві частини маски до меча, так щоб вони торкалися леза з обох боків. Світло місяця відбивалося від леза, створюючи блискучу лінію.

"Духи предків, з'єднайте ці частини в єдине ціле, нехай їх сила стане непохитною, як меч самурая," — почав вимовляти Тобі слова ритуалу.

Коли він закінчив заклик духів, він легким рухом провів мечем по масках, об'єднуючи їх. В цей момент від з'єднання частин маски почало випромінюватися сяйво, яке ставало все яскравішим. Маски почали зливатися в одне ціле, і їхні контури стали розмитими.

Світло навколо них ставало все яскравішим, а потім раптом спалахнуло, осліпивши всіх на мить. Коли світло зникло, перед ними лежала єдина, з'єднана маска. Тобі відчув, як важкість прокляття спадає з нього.

"Ми зробили це," — прошепотів Тобі, дивлячись на маску. "Прокляття знято."

Всі відчули полегшення і радість. Воїни Акамото були переможені, а ритуал завершено. Тепер вони могли повернутися до клану Сакаї з маскою, яка більше не була проклята.

Він повернувся до старійшин клану Сакаї.

"Прокляття знято, можете забирати ваш меч," — сказав Тобі.

Старійшини кивнули з вдячністю. Тобі продовжив: "А маску я повинен віднести в скарбницю генерала Такахасі. Як Хранитель, я зобов'язаний це зробити."

Старійшини погодилися. Вони знали про важливість місії Тобі і довіряли йому. Тобі взяв маску і обережно поклав її в спеціальний футляр, щоб захистити під час подорожі.

"Дякую вам за допомогу і підтримку," — додав він, звертаючись до Кенджі і Джеки. "Без вас це було б неможливо."

Кенджі кивнув: "Ми завжди поруч, Тобі. Нехай удача буде з тобою на твоєму шляху."

Джеки, усміхаючись, додав: "Будь обережний. Ми будемо чекати на твоє повернення."

Тобі ще раз поглянув на маску, відчуваючи її важливість і відповідальність, що лягла на його плечі. Він був готовий виконати свій обов'язок і з честю завершити свою місію.

Тобі повернувся до привида Тода Хідеміті, той стояв мовчки, але на ньому все ще була маска прокляття.

"Чому вона не зникла?" — здивовано запитав Тобі.

Привид відповів тихим голосом: "Мабуть, мені доведеться з нею так і ходити. Ніхто не повинен бачити моє обличчя..."

Тобі замислився. Його місія зняти прокляття з маски була виконана, але доля Тода залишалася невизначеною.

"Тоде," — почав Тобі, — "можливо, твоє прокляття не знімається через щось більше, ніж просто маска. Чи є ще щось, що ми можемо зробити, щоб допомогти тобі?"

Тод подивився на Тобі з сумом: "Моє прокляття пов'язане з гріхами минулого. Мені судилося носити цю маску, щоб приховувати своє обличчя від світу. Але я вдячний тобі за те, що ти звільнив маску від прокляття і допоміг іншим."

Тобі кивнув. "Я розумію. Якщо буде хоч найменший шанс зняти твоє прокляття, я зроблю все можливе."

Тод ледь помітно посміхнувся. "Дякую тобі, Тобі. Твоя відданість і мужність – це рідкісні якості. Тепер йди і завершуй свою місію. Я залишуся тут, стежачи за тим, щоб ніхто більше не постраждав через цю маску."

Тобі ще раз кивнув, з відчуттям поваги до привида. Він знав, що має завершити свою місію і віднести маску в скарбницю генерала Такахасі.

Тобі вийшов на середину поселення, він взяв катану в руки і тихо щось прошепотів на давній мові. В ту ж мить катана почала дзвеніти, і яскраве світло осліпило всіх, хто стояв поруч. Коли світло зникло, Тобі вже не було на місці.

Джеки, здивований, запитав: "Куди подівся дядько?"

Кенджі відповів: "Він відправився в скарбницю."

Привид, що стояв поруч з Тобі і якого ніхто не бачив, тихо зник.

Тим часом Тобі опинився в скарбниці. Він пройшовся по храму, зупинившись біля гробниці генерала Такахасі.

"Я виконав свій обов'язок Хранителя," — сказав Тобі, обережно поклавши маску поруч з іншими артефактами.

Скарбниця була наповнена стародавніми реліквіями, кожна з яких мала свою історію і силу. Тобі відчув глибоке задоволення, знаючи, що він успішно завершив свою місію і забезпечив безпеку маски. Він ще раз оглянувся навколо, переконуючись, що все на своєму місці, і вийшов з храму, готовий повернутися до своїх друзів.

Через час Тобі з'явився в поселенні так само, як і зник, в сяйві світла.

"Нам потрібно повертатися додому," — сказав Тобі Джеку і Кенджі. "Я виконав свій обов'язок Хранителя."

Джеки і Кенджі радісно кивнули. Вони зібрали свої речі, готуючись до дороги. Тепер, коли їх місія завершена, вони могли повернутися до свого клану з відчуттям виконаного обов'язку і готовністю до нових пригод.

Вони попрощалися зі старійшинами і вийшли з поселення. Їх шлях до храму Коя пролягав через неймовірно мальовничі місця.

Спочатку вони йшли через густий ліс, де старі дерева тягнулися до неба, утворюючи густий зелений дах. Під ногами хрустіли сухі листя і гілки, а птахи співали свої мелодії, створюючи природну симфонію. Іноді між деревами пробігали олені, лякаючись подорожніх, а білки швидко ховалися в дуплах дерев.