Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Макс

Досі не можу повірити, що Настя піддалась своїм почуттям. Чесно кажучи, я чекав цього, але всерівно це сталось неочікувано. І те, як вона сама поцілувала, і те як вигиналось її тіло від насолоди, це все було дуже бажаним. Я почуваю себе таким щасливим поруч із нею. Такого не було навіть в минулих стосунках. Ми з Елею були зручні один для одного, чи що. А Настя відкрила в мені геть невідомі і щирі почуття, які були зі мною вперше. Заради неї я можу зробити все що завгодно, аби тільки бачити її щиру посмішку і таке ж бажання, як вночі, і хвилинами раніше. Поки Настя збиралась я пішов готувати сніданок, зробив її улюблену яєшню, тости, зварив каву, і став на неї чекати. Переглядаючи соціальні мережі, мені прийшло повідомлення якого я геть не очікував. "Треба поговорити. Це терміново!". Писала моя колишня. Невже вона знову щось вигадала. Вона дуже вперта і не відступиться від свого. Я мав це зрозуміти, але поклав надію на те, що все ж ми дорослі люди і можемо розійтися спокійно. Схоже я помилився. В цей момент зайшла Настя, я поставив перед нею каву, сказав що маю кілька робочих дзвінків і пішов в кімнату. Не знаю, що керувало мною, коли говорив про робочі дзвінки, але не хотів хвилювати Настю, раніше часу. Потім я їй розповім, що колишня знову з'явилась. Але не зараз, спочатку маю сам в усьому розібратись. 

Набравши номер колишньої, який досі чомусь не видалив, став рхувати гудки.

- Привіт, Максику. - Солодко до нудоти, мовила колишня.

- Що ти хотіла? - Вирішивши перейти одразу до справи, запитав.

- Грубо Максику, грубо. Все ж не чужі люди..

- Що. Ти. Хотіла? - Відділяючи кожне слово, наполегливіше запитав. 

- Здається вона на тебе погано впливає. Ти так себе ніколи не поводив.

- Ти не маєш права взагалі згадувати Настю, і те як я себе поводжу з тобою цілком твоя заслуга. - Виплюнув в слухавку.

- Оо, та невже? Здається мені, ще зовсім нещодавно ти хотів зі мною сім'ю, дітей, щасливу старість.. Хіба ні?

- Не переводь теми. - Злісно гаркнув я, підвищуючи тон. - Інакше я кину слухавку.

- Добре, добре. Не нервуй так Максику. В мене є для тебе новина, яка цілком здатна задовольнити твої бажання. 

- Про що ти? 

- Скоро в цьому світі на одну людинку стане більше. - Радісно мовила дівчина. - Я вагітна! - Крикнула. Всередині все охололо і зі швидкістю світла рухнуло вниз. Все про що я мріяв, збувається, фактично принесли на блюдечку. Та от радості це вже аж ніяк не приносить.

- А я до чого? - Сказав я, спокійним і рівним тоном, наскільки це було можливо.

- Як це до чого? Ти батько моєї дитини, ми станемо щасливою сім'єю.

- Ти розумієш, що між нами нічого не може бути. Якого дідька ти знов вриваєшся в моє життя ніби тобі тут медом намазано?

- Ми можемо знову почати все спочатку, а дитина стане нашим порятунком.

- Та чхати я хотів на це. Не вірю, що ця дитина може бути моя. Ти завжди ставилась до цього відповідально. Пила якісь свої пігулки. І зараз, коли моє життя налагоджується, ти хочеш зруйнувати його?

- Макс, давай не будемо сваритись, давай зустрінемось і спокійно поговоримо. Прошу тебе, будь ласка.

- Добре. Зустрінемось сьогодні. Але якщо ти думаєш, що зможеш цим мене повернути, ти глибоко помиляєшся. - Сказав я, кидаючи телефон.

Еля вагітна. Цього не може бути, не від мене. Я знав що вона не хоче дітей, тому контролював процес, та і вона була постійно на протизаплідних. Цього просто не могло статись. Це чергова її маніпуляція. Чергова спроба повернути мене. Я покладу цьому край. Не дозволю їй зруйнувати моє життя, яке тільки почало квітнути з Настею. Не знаю, для чого погодився на зустріч. Але тепер хочу поглянути колишній в очі, і зрозуміти, яку гру вона затіяла. Трохи охоловши, вйшов з кімнати і попрямував в бік кухні, де мене чекав сніданок з коханою жінкою. Та тільки я вийшов вкоридор на мене налетіла Настя. Я втримав її в обіймах ввід падіння і поглянув в очі. Вона була засмучена, збентежена. Невже вона чула розмову? Струснув голову від неприємних нав'язливих думок. 

- Відпусти, вже маю йти збиратись . - Сказала Настя, зберігаючи спокій.

- Ти чого? Щось сталось? - Запитав я, відганяючи думки про можливо почуту розмову.

- Ні, все добре. Просто треба йти збиратись. Ми ж ще маємо заїхати за Ірою, і встигнути на літак. - Сказала Настя і якось дивно посміхнулась, її посмішка була далекою від щирої.

- Так, ти права. Тоді я теж піду збиратись. - Сказав я, і подався вперед для поцілунку. Настя швидко повернула голову і мої губи ковзнули її щокою. Вона відійшла і сховалась за дверима кімнати.

Мої думки знову повернулись до того, що схоже за все вона чула розмову, але я не міг поки їй нічого розказати. Я маю сам розібратись, і тоді вже знатиму що говорити Насті. А поки буду мовчати. Розумію, це теж неправильно, але говорити не до кінця знаючи про що, теж не бачу сенсу. Тому на непрямих ногах пішов в кімнату збиратись.

Їхали ми в гнітючій тиші, кілька разів кидав поглядом на Настю, але крім занепокоєння не бачив нічого. І я на сто відсотків впевнився, що вона чула. Дідько!... Схоже треба розказати, бо знаючи Настю, вона може прийняти не правильне рішення. Та все ж не наважився. Телефонної розмови з Елею було нічорта недостатньо. Я маю особисто переговорити з нею, і дізнатись істинні мотиви її вчинку. Забравши Іру, ми вже були на під'їзді до аеропорту. Тиша, яка була в салоні авто, різала слух набагато сильніше, аніж слова. Я не знав що говорити, та і дівчата явно не були налаштовані на розмову. До аеропорту ми дістались швидко. Я дістав валізи з багажнику, поставив їх біля дівчат і зупинився біля Насті. 

- Якщо таки потрібна буде моя допомога, дзвони. - Сказав я, обіймаючи. Говорив цілком серйозно, не залишаючи шансу не довіряти мені. Подався вперед для поцілунку, але Настя не стала відвертатись як вдома. Вона швидко перехопила ініціативу. Цілувала жадібно, пристрасно, ніби це був наш останній поцілунок. Настя відсторонилась. А я так і тримав її в своїх обіймах, жадібно пожираючи очима, вбираючи кожну емоцію в себе.