Читати книгу - "Зотліла, Александра"

-Яка моя задача?

-Ось так одразу? Допомога за просто так?-Підозріло покосився на хакера Ден.

-Ну по-перше, я допомагаю своїй подрузі. По-друге, нові знайомства, тим паче хороші, ще нікому не зашкодили.

-Діло кажеш. Значить, треба пробити людину. Артура з нашої банди. Певно, ти знаєш, раз пробивав по базі Кіра. Зробити треба те саме, але з максимальноб кількістю деталей.-По поличках розклав я.

-Попереджую, я не Бог, в мене немає всевишнього ока. Те що є на просторах інтернету, я знайду. Також, можу пробити його картку, офшорні рахунки і нерухомість. 

-Прекрасно, скільки часу на це потрібно?

-Ну вашого друга я пробивав трохи менше доби, але ту знадобиться більше часу. Більше нічого сказати не можу.

-Добре. Коли все буде готово, зв'яжися з нами. Дякую за допомогу.

Хлопець лише кивнув і поїхав до себе додому спираючись на те, що дівчина шию скрутить, якщо він вдома не ночуватиме.

-А Євік може.- Підтвердила Саша.

Годинникова стрілка показувала, що вже 10 вечора.

-Кір відвезти Сашу додому.

-Ми ще...

-Вже все вирішено. А тобі треба спати, ти ледве на ногах стоїш. Обіцяю тримати тебе в курсі всіх справ.-Взяв дівчину за плечі.-Ти мені віриш?

Вона недовго задумалася, а потім легко кивнувши, розвернулася і пішла на вихід.

-Кір прослідкуй будь ласка, щоб вона вляглася.

Друг також лише кивнув. 

Коли за ними закрилися двері, Ден філософськи промовив.

-Ти ж пам'ятаєш, що Кирил дозволяв скорочувати своє ім'я лише найближчим. Тепер в цей список крім нас входить ще й Саша.