Читати книгу - "Кров фенікса, Анна Стоун"

— Поясни. Чому це він так вирішив?

— Гадки не маю. Я згадував її стільки ж, скільки й інших друзів. — сказавши, Андрій прикусив губу. Щоки горіли.

— Коли ви встигли так потоваришувати? Адже тут ти навіть у її бік не дивився. Ішов гуляти, коли вона приходила до мене займатися.

— Під час першого курсу. Я просто її краще пізнав.

— Сподіваюся, не настільки…

Ця фраза кинула його в ступор. Хлопчик розгублено закліпав очима. А всередині вже здіймалася нова хвиля невдоволення.

— В сенсі? Чому мені здається, що вона тобі не подобається?!

— Через неї загинув твій батько!

Андрій уже сто разів пошкодував, що розкрив матері правду про подругу.

— Він виконував завдання ордену! Тим паче ти забуваєш, що вона в тій битві втратила батьків!

— Хочеш, дружіть! Але не більше. — насупилась Оксана Златарева. — Я дбаю про тебе!

— По-перше, нам тільки по чотирнадцять. А по-друге, якби ти дбала про мене, не вийшла заміж за цього негідника! Знаєш, скільки разів він бив мене, коли напивався?! А скільки дісталося Пашці?! Він почав спокійно спати, тільки коли того ув'язнили!

— Якби мені залишили пам'ять, я б так не вчинила! Але я вважала, що тобі потрібний батько!

Плечі Андрія опустилися. Це була не та тема, яку він хотів би обговорювати з матір'ю. Він любив її та намагався менше нариватися на скандали. Але навіть заради неї не міг відмовитись від дівчини, яка йому вже подобалася. Розуміння цього прийшло не відразу, але всередині ніби спалахував вогник, коли вона була поруч.

— Я розумію, що ти відчуваєш. Але вона не винна у цьому! Поки що ми просто друзі! Як з Єгором та Стасом. — Андрій спробував зазирнути матері у вічі. — Вона моя подруга, і я хочу...

— Я розумію, що вона тобі найдорожча! — вийшло досить саркастично. — Але за два дні у твого дідуся ювілей. Він не зрозуміє!

— Дідько! — Андрій ляснув себе по лобі, він зовсім забув.