Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Але 7-го наш загальний наступ не відбувся, бо НК ГА загаялася й не встигла вирушити до передових корпусів. 1-й корпус розгорнувся на схід від Браїлова-Демидівки трьома бригадами, одну бригаду він залишив на залізниці Деражня-Жмеринка. 3-й корпус скупчив гро своіх сил у м. Бар.

Повстанський кіш Ю.Тютюнника розгорнувся по обидва боки залізниці Проскурів-Жмеринка. Отже, наші частини були готові до бою.

БОЇ ЗА ПОСІДАННЯ ЖМЕРИНКИ

Бої 8.VІІІ. Сх. ч. 15.

Наші частини зранку розпочали гарячий бій. Ворог ставив завзятий опір. Тютюнник натискував із заходу; на північ від нього дружньо наступали бригади 1-го корпусу; вони намагалися перетяти шляхи відвороту Жмеринській червоній групі. До вечора повстанські частини захопили Пост-Подільський і підступи до Жмеринки. В руки Тютюнника потрапило до 450 полонених. Галичани з кривавими боями тиснули большевиків і захопили місто Браїлів, Демидівку, зіпсували залізницю й вислали кінноту на ст. Ворошилівку. 3-й Галицький корпус загрожує Жмеринці з півдня. До пізнього вечора точаться вперті бої. Нами відтято в Жмеринці біля 7 ворожих панцерних потягів і силу різного майна. Чекалося оточення ворога. Одначе, червоні не дають за виграну. Вони всю ніч працюють, щоб відкрити собі шляхи відвороту.

Бої 9.VІІІ. Сх. ч. 15.

9-го зранку Ю.Тютюнник і 5-та Галицька бригада (2 і 3-й курені) вдерлися в Жмеринку. Червоні в безладді відходять різними напрямками. До наших рук потрапила сила війсгкового майна, на яке позаздрили Галицькі частини й намагалися накласти на нього свою руку. Але Тютюнник поставив, їм рішучий опір. Запахло порохом. Кожний для своіх частин бажав використати майно. Одначе, конфлікт скоро залагоджено і Наддніпрянці з Галичанами охоче помирилися на компромісі.

У Жмеринці залишилося багато паротягів і колійового табору.

На жаль, як виявилося потім, усі панцерні потяги й частина ешелонів устигли з боями вночі з 8 на 9 прорватися на північ через Галицькі частини, яких примушено було залишити Браїлів.

Переслідування ворога. Сх. ч. 15.

На 10.VІІІ. 1-й корпус мав досягти рубежа Гнівань-Ільківка. 10-та бригада рушає на Вінницю навздогін червоним. Отаман Тютюнник іде на переправи Ворошилівка-Тиврів. 3-й Галицький корпус скупчується на південний схід від Жмеринки.

Отже, Жмеринський вузол у наших руках. Ворога розбито, він у повному відвороті.

МАРШ-МАНЕВР ЗАПОРОЖЦІВ

Рух Запорожців до 7.VІІІ. Сх. ч. 14.

Штаб Запорізької групи, одержавши директиву 2067/К, просив не починати руху з 2.VІІІ , як то йому було запропоновано, а дати Запорожцям спочатку відпочити хоча б на 5 діб. Комгрупи доповідає, що на протязі останніх двох місяців Запорожці не мали жодного відпочинку; виснажилися й знесилились, а тому потрібно налагодити всякі справи, привести до порядку зброю, переглянути обоз і т.д. Командування погодилося, нарешті, і Запорожцям дати відпочинок хоч на короткий термін. Було їм дано дозвіл почати рух зранку 4.VІІІ. Але Запорожці стали на марш 3-го і до 8-го вони вже зосередилися в районі Літин-Літинка-Івча, на напрямку Вінниця; кіннота просунулась на Хмільник.

Шлях Проскурів-Лятичів-Літин був загалом вільний від ворога й лише на півночі, в районі Хмільника, було виявлено ворожий відділ на 200-300 багнетів.

Щоб координувати операції Запорожців із нашою Жмеринською групою, ШДА надсилає полк. Сальському інформації про ситуацію на Жмеринському напрямку і про термін наступу галичан і Тютюнника на Жмеринку (ч.2125, 6.VІІІ). Також надіслано 7.VІІІ. до штабу Запорізької групи телеграму про необхідність прискорити рух групи на Вінницю.Запорожці рушили поволі, з переднівками, і всебічно використовували багаті райони Лятичева й Літина, щоб забезпечити свої частини.

Акції 3апорожців з 8 до 10.VІІІ. Сх. ч. 15.

8-го серпня ШДА дає розпорядження (2039/К) полковникові Сальському енергійно провадити далі наступ і обов'язково кіннотою перетяти і зруйнувати залізничну колію в районі Вінниці. На жаль, сполучення із штабом Запорожців було нестале, і не всі розпорядження він одержував своєчасно.

До вечора 9-го Запорожці підходять на віддаль півпереходу до Вінниці. Вони розміщуються так: 1) 6-та й 8-ма дивізії – в с. Якушинцях і хуторі Мизяківських; 2) 7-ма дивізія – в резерві, в районі Балина, ззаду за лівим крилом; 3) полк Чорних Запорожців – прикриває групу з півночі.

Бої 6-ї дивізії 9.VІІІ. Розгортання Запорожців. Сх. ч. 15.

Увечері 9.VІІІ. 6-та дивізія в Якушинцях заатакувала невеличкий ворожий відділ до 250 багнетів, переважно з матросів і жидів, і розбила його вщент, захопивши кулемети й трофеї. Увечері 8-му дивізію скеровано в напрямку на Стрижавку; її кіннота мусіла проскочити далі і висадити мости біля Судниці-Могилівки. Штаб групи перебував у Літині.

На 10.VІІІ. запляновано наступ Запорожців.

Атака Вінниці 10.VІІІ. Сх. ч. 15. і 17.

Удосвіта 10.VІІІ, несподівано для ворога, 6-та Запорізька дивізія рушила на Вінницю; захопила двірець і околиці міста, але контрударом вінницької залоги, за допомогою червоних частин, що відходили від Жмеринки, Запорожців відкинуто назад. Лише о 16-й годині 10.VІІІ. 6-та Запорізька дивізія спромоглася знову заатакувати Вінницю й самотужки захопила це місто. В цей час наближається до Вінниці 10-та Галицька бригада.

8-ма дивізія цілком не виконує покладеного на неї завдання і лише встигає перетяти грунтовий шлях на північ і зруйнувати переправи на ньому, залізничного ж мосту вона не висадила. 7-ма дивізія участи в бою не бере.

У Вінниці нам лишилася значна військова здобич і склади з різними майном. На двірці, в штабовому вагоні Жмеринської червоної групи, знайденовсі документи цього штабу.

Населення радо вітало наше військо. Червоний терор довго тривав у Вінниці й усім остогид і дався в знаки.

Ворог тікає на північ і гуртується в районі Калинівки. До вечора Запорожці закріпилися в Вінниці й висунули свої частини наперед на північний схід