Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Приблизно тиждень я намагалася не натикатися на Лео ні в шпиталі, ні в коледжі. Але цього разу я не тікала. Просто не збиралася показувати наскільки він опинився правий у своїх словах. Занурившись в роботу, я закінчила усі розрахунки по моделюванню протеза завчасно. Усвідомивши, що в Дослідницькому центрі найближчі дні робити нічого, перемкнулася на факультатив. Більшість студентів вже добре мене знали, тому і з ними не виникло проблем.
Хоча не з усіма.
Розмарі продовжувала відвідувати мої заняття, і чим більше я спостерігала за дівчиною, тим тривожніше ставало. Леонард зробив величезну помилку, коли прив'язав її своїми уміннями. Незабаром я це усвідомила повністю, помітивши, як Роуз ледь увійшла до аудиторії і сіла на звичне місце.
Роблячи вигляд, що готуюся до заняття, все частіше поглядала в її бік. Розмарі виглядала хворою, якщо не сказати прямо — під кайфом. Очевидно, слова Медсона про цю дівчину брехнею не були. З її вигляду ставало зрозумілим, навіть те, наскільки важкими речовинами вона бавилася. Як медик, я подібне визначила відразу. Адже настільки бліде обличчя і синюшні кола під очима могли викликати тільки важкі наркотики.
Закінчивши лекцію, я простежила за нею. Пішла услід і побачила, якраз те, що і чекала. Недалеко від Маку, де зазвичай обідала, я давно запримітила закуток між будинками і вузький провулок. Саме там і побачила, як Розмарі балакає з тим самим покидьком з траси шістдесят шість. Помітивши, як він передає дівчині пакет, дістала стільниковий. Зробивши декілька знімків, сховалася за стіну, коли Роуз озирнулася.
Цього цілком достатньо, у тому випадку, якби вони спробували знову мене шантажувати. Проте вигляд дівчини дійсно лякав. За великим рахунком саме він став причиною стеження. Тепер побачене спонукало до серйозної розмови з Кім. Все ж вони подруги. Можливо, Кімберлі вдасться врятувати Роуз від неминучої загибелі.
Не втрачаючи часу, я упіймала таксі і відправилася до кампусів. Проте в нашій колишній кімнаті застала тільки Вальтера. Він і розповів про те, що Кім знайшла підробіток в центрі для реабілітації дітей з ДЦП. Туди я і приїхала майже надвечір, прямо перед нічною зміною в шпиталі.
Кімберлі вийшла з палати, де грали діти, з явним німим питанням на обличчі. Я відразу ж вловила його сенс.
— Думала ти в кампусі. Вальтер сказав, що ти тут.
— Природно, бо ти знову зникла. Кеті, тобі не здається дивним те, що відбувається?
Кім кивнула на широку канапу в приймальні, щоб відвести нас від сторонніх вух подалі.
— Мені здається страшним дещо інше, — відповівши, я дістала стільниковий і відкрила фото. — Поглянь.
Кімберлі спершу нахмурено оглянула мене, а узявши телефон, сіла на диван і завмерла. Вмостившись поруч, я чекала реакції дівчини, проте її не послідувало. Ще більше мене здивувало, як Кім холодно відповіла і віддала стільниковий.
— Мені абсолютно наплювати, що буде з цією хвойдою.
Зізнатися, не такого я чекала. Кімберлі здалася мені людяною і чуйною. Адже Розмарі могла загинути.
— Ти жартуєш? — я в шоці перепитала, а Кім піднялася і зняла халат.
— Підемо вийдемо. Тут не місце для такої розмови.
Я лише кивнула і прослідувала за нею на вулицю. У жвавому потоці, ми пройшли майже до кінця авеню, а піднявшись на міст над полотном метрополітену, стали біля перила.
Не порушуючи тиші, я мовчки чекала початку розмови. Кім очевидно злилася, а ще більше намагалася заспокоїтися.
— Вона вирішила покалічити Лео, — почала дівчина, а я підвела брови в здивуванні. — І Вальтера, — закінчила.
Тепер мотиви злості Кімберлі сталі ясні.
— Яким же чином? Ні, в те, що Роуз могла влаштувати проблеми сумнівів не залишилося ще після минулого разу. Але все ж не закінчилося плачевно. Ти сама мене запевняла, що той громило не небезпечний.
— Але Янс не Марсель Фернандес, Кетрін. Іст-Рівер дрібні сошки порівняно з таким виродком. Роуз здала йому все про Самураїв. Тепер навіжений мексиканець узяв хлопців на гачок. У нього все на них. І цьому хтось посприяв, окрім Розмарі. Марсель навіть копіями документів зі шпиталю розмахував.
Я похитала головою і скривилася. Якщо справи йшли саме так, то причини ненавидіти Роуз були у усіх. Тим більше у Кімберлі.
— Вона втратила розум через Лео, — нервово вилаявшись, Кім мало не сплюнула. — А я говорила їй, що він не сприймає їх стосунки серйозно. І з ним, біс би його побрав, теж говорила! Але він же праведний ідіот!
Кім вилаялася і замовкла з таким виглядом, ніби бовкнула зайвого.
— Кімберлі? Чого ще я не знаю? — напевно, мій тон сказав багато про що.
Дівчина неохоче відповіла:
— Він витягнув її, Кет. Сплатив лікування від наркозалежності ще до того, як вони почали спати. Леонард фактично врятував Роуз життя. А тепер ця дурепа відплатила йому тим, що він візьме участь чи не в найнебезпечніших перегонах. І Вальтера втягнула! Ідіотка обдовбана!
— Почекай! — я підняла руки і спробувала зупинити експресію дівчини. — Навіщо Фернандесу Самураї, і чому Леонард взагалі погодився? Де докази, що хлопці беруть участь в перегонах? Фернандес, що, вирішив свій тоталізатор копам здати?
Кімберлі відвернулася, а слідом уперлася руками об перила і відповіла, дивлячись на захід сонця.
— Медсон, Кеті. Я більш, ніж упевнена, що Розмарі підбив Медсон. Він їй і дав усі документи, раніше поговоривши з Марселем. Усе це...
— Через мене? — я остовпіла.
— Не зовсім. Дарина теж причина помсти Джейса нам. Але Леонард... Він перевівся після того, що сталося з дівчиною. Пробач, я не хотіла тобі говорити. Та і Леонард заборонив тебе вплутувати, але ти сама прийшла з цими фото. Не лізь в це, Кеті. Він зробив все, щоб ти ніяк не була замішана. Джейс навіть за явного бажання тобі зашкодити нічого не зможе зробити. Леонард дав згоду на перегони.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.