Читати книгу - "Злочинна союзниця - імператриця? , Аліна Скінтей"

Еліанора зітхнула, наче змахуючи обережність зі свого обличчя.

— Вивчала палац, — відповіла вона, роблячи все можливе, щоб тримати свій голос рівним і спокійним, наче це була звичайна прогулянка. — Стало цікаво, що тут, тож зайшла подивитися. Могла б ще почекати, якщо мене в чомусь підозрюєш, — вона підняла підборіддя, зустрічаючи погляд своєї співрозмовниці. — Зарано виказала свою присутність.

Скептична посмішка торкнулася кутиків губ Віани, її очі засвітилися ледь прихованим глузуванням.

— Я не шпигувала! — вона кинула слова, наче кинджали, які мали поранити своєю прямотою. Її руки все ще залишалися схрещеними, але напруження її плечей видавало, що вона готова до будь-якої несподіваної дії.

Еліанора не дала їй можливості ухилитися від удару правди, що вже витала в повітрі, ніби невидимий меч.

— Справді?! — вона нахилила голову, її голос наповнився вишуканим сарказмом. — Отже, ти не служниця. Хто ти насправді? — слова злетіли з її губ, мов дзвінкий ляпас, і очі знову зустріли погляд Віани.

Тиша зависла між ними, Еліанора відчувала, як напруга підштовхує ситуацію до вибуху. Її серце калатало від передчуття: чи буде це правдиве зізнання, чи брехня?