Читати книгу - "Мережа таємниць, Olenka Ing"

Крізь безперервний гул пострілів, розриви гранат і свист куль, Ігор відчував, як знову починає відновлюватися його ритм. Час, що здавалося зупинився в останні моменти перед вибухом, знову повернувся до нього. Він чітко відчував, як його м’язи напружуються, як серце б’ється в такт з війною. Але тепер було щось більше, ніж просто боротьба за життя. Це було питання віри.

— “Давай, Ігорю, вперед!” — Ліна голосно закричала, перебігаючи з укриття до укриття, її рухи були як у тіньовій тварині, не даючи шансів ворогам влучити.

— “Я за тобою!” — відповів Ігор, слідуючи за нею.

Максим виявився дійсно корисним у цій боротьбі, і хоча він був частково зрадником у минулому, тепер його дії говорили про інше. Його постріли точні й швидкі, наче він був частиною цієї битви від початку. Відчувалося, що він нарешті знайшов своє місце.

— “Максиме, не спи!” — крикнув Назарій, тримаючи руку на підйомі. — “Ти тут — щоб допомогти чи знову нас зрадити?”

Максим лише насмішливо усміхнувся, прикриваючи їх від нападників.

— “Тепер я лише на вашій стороні, Назарію. Нікому більше я не довіряю,” — відповів він, не відводячи погляду від супротивників.

Але саме ці слова відкрили ще одне питання: чи дійсно Максим змінився? Ігор на мить засумнівався. Хоча його інтуїція шепотіла: це не так просто. У нього було таке відчуття, що за цією зрадою стоїть щось більше, ніж просто особисті мотиви Максима.

Знову постріл.

Ігор розвернувся, поки його думки не забрали його від моменту. Група ворогів вже проривалася через задні двері складу. Хоча до цього часу вони намагалися уникати прямого зіткнення, тепер часу на втечу не було.

— “Назарій, вперед! Ми прориваємося!” — Ігор не сумнівався. Його команда була сильна. Він чітко знав, що кожен із них, незважаючи на різні минулі помилки, має силу вистояти.

Але, як це часто буває в моменти хаосу, це рішення спричинило нові наслідки.

— “Я йду з вами!” — вигукнула Олена, побачивши, що Ігор збирається вести команду. Вона не залишала його, незважаючи на рану. Її очі загорілися від рішучості.

Ліна поглянула на неї. Вони не могли більше боятися. Тепер кожен з них був на полі бою. Всі вони стали частиною цього кровавого танцю.

Нарешті, пролунала команда — і всі одночасно почали рухатися в бік виходу, під вогнем. Усі знали: або вони вийдуть живими, або цієї ночі все закінчиться для них.

Бій тривав.

Кожен крок міг бути останнім. Ігор почув, як Ліна втягувала повітря, готуючись до чергової атаки. Вороги не здавалися. Але й команда Ігоря не могла зупинитися. Вони вже були на межі.

— “Не здавайтеся! Йдемо до кінця!” — голос Ігоря лунав як наказ.

І ось — перед ними постала фігура, яку вони так довго шукали. Людина з темного світу, їхній справжній ворог. Всі знали, що на них чекає останній бій.

У наступній главі: фінальна битва, змови і неочікувані повороти. Тайна, яка мала розкритися, тепер перетвориться на катастрофу. Але хтось із них не вийде живим.