Читати книгу - "Нестерпний бос, Надія Борзакова"

- Сніданок, - він поставив тацю біля мене. - Ні, спершу поцілунок.

Знайшов мої губи і солодко поцілував коротким та ніжним поцілунком.

- Вівсянка. Горіхи. Мед. Кава з шоколадним батончиком. Все як любить моя королева?

- Так, - дуже намагаючись не розплакатися від щастя, сказала я.

Потяглася за тарілкою і бічним зором побачила, як щось блиснуло на таці. Придивилася...

- А, так, - хрипкуватим голосом, сказав Дан, підчепивши пальцями тонкий обруч із білого золота з блискучим діамантом у центрі, - і це!

Взявши мою руку, одягнув обручку на безіменний палець і поцілував кісточки. Я відчула, що його губи тремтіли.

- А…

- Ну, будеш скоро, яка різниця... Будеш? - запитав, заглядаючи в очі.

– Буду.