Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

Не думай, що я так просто здамся.

Я сидів над паперами дні і ночі. Мені треба було все зробити якомога швидше.

Те, що Надя реально втікала від мене, мене злило. Невже, коли людина хоче бути з іншою людиною, то логічно вчиняти так як вона? Одне просте зізнання і ніхто б зараз не мучився, тим паче, я прекрасно знаю, що вона мене любить.

Ладно. Може просто я обрав не той момент і не той спосіб. Вона була сумна через програш в кастингу, я зізнався по телефону. Не буду більше нічого їй говорити. Я просто приїду в Київ і доведу свої почуття діями, а не словами.

Завтра  неділя, тож сьогодні я можу поїхати туди на один день і поговорити з нею не по телефону.

Можна почати з цього.

Я авжеж міг поїхати на машині, однак переймався, що через те, що за останні дні я надто сильно втомився морально та фізично, я не зможу нормально вести машину. Тому вибір мій пав на потяг.

Я відкрив сайт укрзалізниці і подивився білети. На сьогодні білетів вже не було, однак був білет на швидкісний потяг на завтра, на ранок. В обід я вже буду в Києві. А назад поїду в ніч з неділі на понеділок. Те, що треба.

Весь день не міг нічого робити і думав про завтра. У мене ж навіть адреси її не було.

Якщо вона раптом знов не схоче відповідати на мої дзвінки, то ми так і не зустрінемось.

І чому вона така впевнена, що я її не люблю? Мені ж краще знати, ніж їй, це мої почуття...

***

В потязі час також тягнувся надто повільно, але тим не менш, я таки приїхав до Києва.

Вийшов на платформу, дістав з кишені телефон, знов набрав її.

Однак тепер Надя не відповідала.

Можливо, була зайнята, а можливо, просто не хотіла відповідати.

Взагалі я знав, що таке могло трапитись. Я зайшов на її фейсбук. Потім перейшов з її профілю на профіль того хлопця. Той постійно постив сторіс з місцезнаходженням.

Можна було спробувати вийти на Надю через нього.

Буквально півгодини тому цей малий виставив сторіс з вуличної зйомки в парку. Надя була в такому легкому одязі на вулиці... Вже кінець листопада, як так? А на відео все виглядало, як тепла весна. Вони точно підредагували кольори трави, яка була аж надто зелена для листопада, навіть для відносно теплого.

Судячи з містка в японському стилі, я міг припустити, що це був парк Кіото. Я жодного разу ще там не був, однак моя мама пару років тому робила собі там цілу фотосесію.

Я мало не побіг до метро. Гугл підказував, що мені було треба їхати до станції «Лісова».

З розповідей Наді я знав, що зйомки навіть декількох хвилин дуже часто проходять декілька годин, тому сподівався таки встигнути, допоки вони не пішли звідти.

В сумі дорога до парку зайняла десь годину. Коли я стояв перед головним входом, то перше що вирішив зробити, так це спитати, де саме знаходиться місток, що був на відео.

Вирішив спитати першу ліпшу парочку. Вони злегка здивувалися, але потім все ж підказали, куди йти.

Я пішов до вказаного місця, але як тільки помітив обладнання і стрічку огородження, то зупинився.

Увірватися ось так на її зйомки було б не правильно.

Дуже хотілося подивитися, як вона працює. Але ж якщо підійду надто близько, або зайду за огородження, то мене можуть зупинити. А ще, якщо мене помітить Надя, то вона може відволіктись. Так я їй тільки заважатиму.

Я не хочу заважати їй в досягненні її цілей, тож краще почекаю тут.

Я озирнувся і побачив буквально в десяти метрах від себе лавочку. Пішов і сів на неї, відкрив фейсбук. Знов зайшов на профіль того хлопця, Германа. Натиснув на сторіс, але нічого нового більше не було.

Вирішив погортати його стрічку.

Мало не двічі на тиждень у нього були пости про якісь проекти та зйомки. Схоже, він працював доволі активно.

Також тут була купа фотографій різних людей, не тільки Наді. Це мене злегка обнадіювало.

Треба було визнати, що фотографує він дуже добре. Буквально кожна модель практично оголювала перед його камерою душу і ці різні душі можна було побачити в його роботах.

Він точно талановитий фотограф.

Цікаво, який він режисер. Якщо Надя постійно працює з ним, то напевно хороший? Навряд би її зацікавив хтось неталановитий...

Я знов подивився на місце зйомок. Знімальна команда заметушилась: схоже, вони почали збирати обладнання.

Якщо це так, то я можу піти туди.

Я підвівся з лавочки. Знов підійшов до стрічки, зітхнув, підійняв її і зайшов на територію зйомок.

Нарешті ми знов побачимось...

***

Так, саме сьогодні ввечері вони дійсно побачаться +____+ Та як відреагує Надя на такий несподіваний візит?