Читати книгу - "Як народжуються емоції"

що трапилося б, якби ваш мозок видав непотрібні передбачення болю, а потім ігнорував помилку передбачення. Ви б відчували непідробний біль без жодних зрозумілих причин. Це багато в чому схоже на ваші відчуття, коли картинка з цяток у розділі 2 перетворилася на бджолу, бо ви непідробно сприйняли лінії, яких там не існувало. Ваш мозок проігнорував сенсорні сигнали, дотримуючись думки, що його передбачення реальні. Застосуйте цей приклад до болю, і результат буде правдоподібною моделлю хронічного болю: помилкові передбачення без виправлення.

У наш час науковці вважають хронічний біль захворюванням мозку, що походить від запалення. Можливо, мозок людини, яка страждає від хронічного болю, колись у минулому отримав потужний ноцицептивний сигнал, а після залікування травми не зберіг про це спогадів. Він продовжує передбачати й категоризувати, генеруючи хронічний біль. Можливо також, що передбачення про внутрішні рухи тіла підвищують гучність ноцицептивних сигналів, коли ті надходять від тіла до мозку.

Якщо вам не пощастило й ви страждаєте від хронічного болю, то, мабуть, зустрічали скептиків, які не розуміють, через що вам доводиться проходити. Вони намагаються забалакати ваш біль словами «Це все у вас у голові», маючи на увазі: «Тканини у вас не уражені, тож ідіть покажіться психіатру». А я кажу, що ви не з’їхали з глузду. З вами таки щось не так. Ваш передбачливий мозок, який дійсно «у вас в голові», генерує справжній біль, що продовжується після того, коли ваше тіло вже вилікувалося. Це схоже на синдром фантомного болю в кінцівках, коли людина може відчувати свою ампутовану руку чи ногу, бо мозок продовжує видавати передбачення про неї.

Ми вже маємо цікаві докази, що деякі типи хронічного болю працюють за рахунок передбачень. Тварини, які зазнають стресу чи травми на початку життя, стають більш уразливими до розвитку постійного болю. Людські діти, що переносять операції, більш імовірно мають підвищений рівень болю в подальшому дитинстві. (Неймовірно, але до 1980-х років дітям зазвичай не робили знеболення під час серйозних операцій через переконання, що вони не здатні відчувати біль!) Існує також медичний стан під назвою комплексний регіонарний больовий синдром, коли біль від травми незбагненно поширюється до інших ділянок тіла, що, як виявилося, пов’язане з поганими ноцицептивними передбаченнями.

Отже, «Біль», як і «Стрес», є ще одним поняттям, за допомогою якого ви створюєте значення фізичних відчуттів. Ви могли б характеризувати біль та стрес як емоції чи навіть емоції та стрес як типи болю. Я не кажу, що випадки емоцій і болю в мозку неможливо розрізнити, але жоден із них не має чіткого відбитка. Якщо я просканую ваш мозок, коли ви страждаєте від зубного болю й коли ви злі, ці скани виглядатимуть дещо різними. Але потім, якщо я просканую ваш мозок під час різних випадків гніву, вони теж виглядатимуть дещо різними. Різні випадки зубного болю також, схоже, варіюють. Це і є дегенерація; нормою є мінливість.

Емоції, гострий біль, хронічний біль та стрес конструюються в тих самих мережах, тих самих нейронних шляхах до й від тіла і, найімовірніше, в тій самій первинній сенсорній ділянці кори, тому цілком правдоподібно, що ми розрізняємо емоції та біль за поняттям — тобто за допомогою понять, які мозок застосовує для осмислення відчуттів тіла. Хронічний біль, імовірно, є неправильним застосуванням поняття «Біль» вашим мозком, коли він конструює переживання болю без травми чи загрози для ваших тканин. Хронічний біль, схоже, є трагічним випадком поганого передбачення та отримання оманливих даних від вашого тіла.

• • •

Пам’ятаючи те, що ви тільки-но дізналися про хронічний стрес та біль, тепер звернімо увагу на депресію, яка є ще одним виснажливим станом, здатним псувати життя. Також відома як значний депресивний розлад, депресія виходить далеко за межі повсякденного стресу, який люди відчувають, коли стогнуть: «Я такииий пригнічений». Насправді пригніченим був параноїдальний андроїд Марвін з роману Дуґласа Адамса «Автостопом по Галактиці». Іноді він дивився на життя настільки похмуро, що просто сам себе вимикав. Так от, значний депресивний розлад аналогічно спустошливий. «Біль від тяжкої депресії неймовірний для тих, хто на нього не страждає, — згадував у своїх мемуарах романіст Вільям Стайрон, — і в багатьох випадках він убиває, бо його муку неможливо більше терпіти».

Для багатьох учених та лікарів депресія лишається захворюванням психіки. Вона класифікується як розлад афекту й часто пов’язується з негативним мисленням: ви надто суворі до себе або маєте забагато згубних для себе, катастрофічних думок. А може, депресію запускають якісь травматичні події, особливо якщо ваші гени роблять вас уразливими? Можливо також, що ви не регулюєте як слід свої емоції, що робить вас надто чутливими до негативних подій і надто нечутливими до позитивних. Усі ці пояснення передбачають, що мислення контролює відчуття — стара ідея «триєдиного мозку». Змініть ваші думки або краще регулюйте ваші емоції, каже логіка, і депресія мине. Мантра, схоже, така: «Не хвилюйтеся, будьте щасливими; а якщо це не працює, спробуйте антидепресанти».

Двадцять сім мільйонів американців приймають антидепресанти щодня, однак понад 70 відсотків із них усе одно продовжують відчувати симптоми, та й психотерапія ефективна не для всіх. Часто симптоми починаються в підлітковому віці, тривають до початку зрілості, а потім повертаються впродовж усього життя. Всесвітня організація охорони здоров’я прогнозує, що до 2030 року депресія спричинятиме більше передчасних смертей та років недієздатності, аніж рак, інсульт, серцево-судинні захворювання, війни чи нещасні випадки. Страхітливі результати як для «психічної» хвороби.

Багато досліджень намагаються знайти універсальну генетичну або нейронну сутність депресії. Але, найімовірніше, депресія є не просто окремо взятою проблемою. Депресія, як ви вже, мабуть, здогадалися, є поняттям. Це — сукупність різноманітних випадків, тому існує багато дегенеративних шляхів до депресії, багато з яких починаються з розбалансованого бюджету тіла. Якщо депресія є розладом афекту, а афект — інтегрованим підсумком стану бюджету тіла (поганого), то депресія, по суті, може бути розладом неправильного бюджетування та передбачення.

Ми знаємо, що ваш мозок неперервно передбачає енергетичні потреби вашого тіла на базі минулого досвіду. За нормальних обставин мозок також коригує свої передбачення на базі фактичної сенсорної інформації від тіла. Але що, як це коригування не працювало б як слід? Ваші моментальні переживання конструювалися б із минулого, але не коригувалися б теперішнім. У загальних рисах, саме це, на мою думку, і відбувається у випадку депресії. Мозок весь час неправильно передбачає ваші метаболічні потреби. Ваше тіло та мозок, таким чином, діють, наче ви боретеся з якоюсь інфекцією або одужуєте від рани, коли нічого такого немає, як при хронічному стресі чи болю. У результаті ваш афект виходить із ладу: ви переживаєте виснажливе нещастя, втому або інші симптоми депресії. Водночас ваше тіло швидко метаболізує непотрібну глюкозу для забезпечення цих високих, але відсутніх у реальності енергетичних потреб, призводячи до проблем із зайвою вагою та залишаючи вас на поталу інших пов’язаних із метаболізмом хвороб, що виникають разом із депресією, серед яких діабет, серцево-судинні захворювання та рак.

Традиційний погляд на депресію полягає в тому, що негативні думки спричиняють негативні відчуття. Я ж припускаю, що існує інший варіант. Ваші відчуття просто зараз скеровують вашу наступну думку, як і ваші спри­йняття