Читати книгу - "Легенди нескореної зими"

Азарова запитально глянув на шефа, той стиха покивав головою, мовляв, все нормально. Офіціант саме приніс супницю з рибною юшкою, інший поставив на стіл тарілку з грудочкою домашнього масла, бессарабський саламур, свіжий білий хліб, креманку з гострою мадярською пастою і ще кілька креманок з різною зеленню. Адміністратор поспішив виставити карафку з горілкою і охолоджені келишки на тоненьких ніжках. Карафка на очах вкривалася памороззю. У чарки полилася загусла холодна горілка. Чоловіки зголодніло намазували на ламані шматки білого хліба масло, офіціант розлив у тарілки юшку, підкладаючи великі шматки стерляді і раків. Азаров з Блідим без зайвих балачок смачно влили у себе холодну горілку. Відставили чарки, стукнувши денцями об стіл.

— Угощайся, Васивий Миронович, — запросив Азаров. — А то, бвядь, может не скоро нам повезет нормавьно пожрать, по-чевовечески.

Блідий зі згодою кивнув, азартно надкусив шматок хліба, так, що розмазав масло по верхній губі, і взявся до юшки. Азаров манірно заправив за комір сорочки серветку, іншою протер ложку. З-під лоба глянув на Блідого, що огидно сьорбав гарячу страву, й сам узявся наминати…

Коли тарілки майже спорожніли, Азаров відкинувся на спинку крісла і глянув на розчервонілого від гарячої страви Блідого.

— Быв я, бвядь, седня у презика… — повідомив прем’єр своїм рипучим голоском. — Ну, все, как ты и предупреждав, нахуй бвядь. Кабмин и спикера — в отставку. Он сам, бвядь, остается до осени… Меня свиви.

— А що каже Путін? — поцікавився Блідий.

— Кажэ, бвядь, что ничего нэ кажэ. Презик посоветовав мне мотать в Россию, под крыво ФСБ. Мов, там мне все и расскажут…

— А що ваші російські друзі, колеги? Що вони кажуть?

— Зовут в гости, нахуй бвядь. А мне вот эта их Россия — во где, — провів ребром долоні по горлу. — Им товько павец в рот повожи, так руку по шею откусят. Я совершенно отчетвиво понимаю, что есви там окажусь, мои деньги им будут стоять поперек горва. Не смотря на всю нашу вюбовь и дружбу, я двя них чевовек чужой… И мне всячески будут помогать избаввяться от моих же денег… Повод, бвядь, эти кацапы всегда найдут…

— Так що, може, в Австрію? — поцікавився Блідий.

Азаров важко зітхнув і кивком покликав офіціанта. Той із розумінням налив у чарки горілку.

— Да ну нахуй, Васивий Мироныч… гарантии, гарантии, бвядь. Янукович мне их не даст. А вот ты со своими дружками по майдану можешь мне их дать.

— Які саме? — вдав, що не зрозумів Блідий.

— Да шо ты из себя цевочку строишь, что непонятно? Гарантии, бвядь, что ни мое имущество, ни мои счета за границей никто не тронет. Что их не коснутся никакие санкции… Этот ваш Сеня Кровик уже заговорив про санкции против «семьи» Януковича и меня вично, как будто я в нее вхожу. А как я вспомню, как Сеня не так давно мне зад визав, бвядь, своим шершавым языком… Гнида жидовская… Ты ж знаешь, я сам по себе…

— Ну, гарантії ми дамо, ми це не раз обговорювали між собою… Нам не потрібно, щоб в Україні валився бізнес і покотилися голови… Головне, щоб усі ви тихо-мирно пішли, а за вами тихо-мирно розійшовся Майдан…

— Это уже не мои пробвемы. Но, чтобы ты понимав, у нас с тобой есть много общих пробвем и мои капитавы в твоем бизнесе. И наши вюди на квючевых довжностях. Объясни своим, что я кровно заинтересован в том, чтобы на Украине быв мир, покой и не быво потрясений. Им вучше обо мне забыть. А я спокойно уйду, нахуй бвядь.

Блідий, роздумуючи, мовчки длубався ложкою у тарілці.

— Или я, бвядь, в чем-то не прав? — не зрозумів його мовчанку прем’єр.

— Я людина невисокого польоту, — враз узяв чарку і відкинувся на спинку крісла Блідий. — Я тут тільки тому, що ніхто з політиків не може зараз із вами зустрічатися, щоб не скомпрометувати себе, ну, і тому, що всі знають про наше бізнес-партнерство… А воно має конкретні цифри — сорок відсотків ринку України… На цей момент.

Азаров випив чарку горілки і роздратовано закусив хлібом з маслом.

— Я начинаю догадываться, к чему ты квонишь… Только уточни, что из этих сорока процентов только двадцать пять, бвядь, — мои… Как и в бизнесе многих ебучих «хероев» сцены Майдана. Я так понимаю, они выдвинуви мне какие-то особые усвовия?

— Ну, так…

— И какова цена вопроса?

— У нас були великі витрати… — зізнався Блідий.

— Так вы же всему миру рассказали, бвядь, что весь ваш майдан держится на добрововьных пожертвованиях граждан, — іронічно посміхнувся Азаров, хоча ця посмішка більш нагадувала оскал. — Или я, нахуй бвядь, опять что-то где-то не понимаю?

— Все це белетристика, — враз рішуче заявив Блідий. — Мені доручили передати вам такі умови: двісті мільйонів доларів готівкою, і ми не маємо до вас претензій… — він несподівано широко посміхнувся. — І щоб ви розуміли, до наших ділових стосунків це немає жодного відношення. Я залишаюся тут, щоб відстоювати ваші… наші спільні бізнес-інтереси.

Азаров сприйняв цю новину спокійно, принаймні зовні. Він тільки на якусь хвильку вколов Блідого поглядом колючих зіниць, налив собі горілки, що досить швидко чомусь нагрілась і випив. Саме принесли пельмені з різними видами соусів, оцтів, розтоплене масло, натертий пармезан і на окремій сковорідці — гарячі шкварки. Офіціант поміняв тарілку і поклав йому пельменів. Азаров густо полив пельмені топленим маслом і оцтом, присипав чорним перцем. Він робив усе це якось відсторонено, автоматично.

Блідий зацікавлено спостерігав за його рухами, за тим як він нанизує на виделку один за одним пельмені й майже не прожовуючи, ковтає їх гарячими. Зараз багато чого стояло на кону не тільки у Азарова, а й у нього. Йому доручили цю делікатну місію, і він не мав права її провалити, тому вирішив добити прем’єра:

— Між нами кажучи, Микола Янович, сподіватись на те, що Янукович щось зможе вирішувати в Україні і прикривати чиїйсь зад, найближчим часом не варто. Він — зіграна карта. Я переконаний, що він давно нагострив лижі і чекає тільки слушної нагоди, щоб дати драла. Навряд чи Майдан допустить, щоб Яник залишався до осені на «троні»… Та й Путін не потерпить влади Майдану у Києві. Буде війна…

— Я тебе сразу сказал, нахуй бвядь, что на Януковича мне наплевать, хотя им можно было еще какое-то время манипувировать. А что касается войны, то я маво в это верю,— він заводився і переходив на високі