Читати книгу - "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті"

Як туди дістатися, якщо надумаю?

Тримайся суворо на південь, десь за пів дня маєш виїхати на дорогу.

Надумав їхати в Беар?

Може.

Побачиш там старого Лонні, передай йому, нехай знайде ласий шматочок і для мене. Передай привіт від старого Орена. Він тобі купе випивку, якщо не промотав усіх грошей.

Вранці вони поснідали коржиками з патокою, пастухи осідлали коней і поїхали. Знайшовши мула, він побачив торбинку з деревного волокна, всередині була жменя сушених бобів, кілька перчин і старий грінріверський ніж із руків’ям з накрученої мотузки. Він осідлав мула: спина намуляна, шерсть витерлася, підкови тріснули. Ребра, як риб’ячі кістки. Вони почвалали навпростець безкрайньою рівниною.

Малюк побачив Беар на четвертий день увечері і, сидячи верхи на своєму змордованому мулі, з пагорбка оглянув містечко: тихі саманні хатки, лінію зелених дубів і тополь, що позначали річище, ринкову площу, забиту фургонами з дахами із ряднини, побілені громадські будівлі, церковну баню у мавританському стилі, що височіла серед дерев, на віддалі були казарма місцевого гарнізону і висока кам’яна порохівня. Легкий вітерець ворушив листя його капелюха, його скуйовджене засалене волосся. На загостреному змученому обличчі чорніли глибоко запалі очі, а з-за халяв линув нестерпний сморід. Сонце щойно зайшло, і на захід простягнися рифи криваво-червоних хмар, з яких, наче рятуючись від якоїсь великої пожежі на краю землі, випурхували маленькі пустельні дрімлюги. Він сплюнув, слина була білою і сухою, потім стиснув мулові ребра потрісканими дерев’яними стременами, і вони важкою ходою рушили далі.

Назустріч йому вузькою піщаною дорогою рухалися поховальні дроги з горою тіл, дзвіночок сповіщав про сумну процесію, а над дугою розгойдувався ліхтар. На передку сиділи троє, які і самі не дуже відрізнялися від мерців або духів, бо були такі білі від вапна, що майже світилися у сутінках. За возом, що його тягли двійко коней, стелився припах карболки, і невдовзі вони щезнули з поля зору. Малюк зупинився і проводжав їх поглядом. Закляклі голі ноги мерців розхитувалися з боку в бік.

Темне місто стрічало його собачим гавкотом та освітленими гасовими лампами обличчями, що визирали з-за фіранок у вікнах. Легке цокотіння підков відлунювало на безлюдних вуличках. Мул глибоко втягнув повітря і різко завернув у провулок, що вивів на площу, де у світлі зірок малюк побачив колодязь з жолобом і конов’язь. Він спішився, узяв відро з кам’яної приступки й опустив у колодязь. Почувся тихий плескіт. Малюк витягнув відро, розплескуючи у темряві воду. Тоді зачерпнув воду черпаком з гарбуза і почав пити, а мул тикав йому мордою у лікоть. Напившись, малюк поставив на землю відро, сів на приступку і дивився, як п’є мул.

Він ішов містечком, ведучи за собою тварину. Навкруги ні душі. Невдовзі він дістався до ринкової площі і почув гітари і ріжок. На дальньому краю площі у кав’ярні світилося, і звідти долинали сміх і пронизливі крики. Він повів мула через площу на інший бік, уздовж довгого портика, туди, до вогнів.

На вулиці він побачив групу танцюристів у барвистих костюмах, які щось гукали іспанською. Малюк з мулом стояли на межі світла і спостерігали. Уздовж стіни таверни сиділи старигани, а діти гралися в пилюці. Усі були в незвичних костюмах: чоловіки у темних капелюхах з пласкою тулією, білих нічних сорочках і штанах, що застібалися збоку вздовж шва, дівчата з яскраво нафарбованими обличчями і з черепаховими гребінцями в чорному з синім полиском волоссі. Малюк з мулом перейшов вулицю, прив’язав того й увійшов до генделя. Біля шинкваса стояло кілька чоловіків, та коли малюк увійшов, усі вони замовкли. Він пройшов блискучою глиняною долівкою повз сплячого собаку, який розплющив одне око і поглянув на нього, а потім зупинився в протилежному кінці кімнати біля шинкваса і поклав руки на кахлі. Бармен запитливо кивнув до нього, Dígame[12].

Грошей у мене нема, але мені треба випити. Я можу винести помиї або помити підлогу тощо.

Бармен позирнув через приміщення туди, де двоє чоловіків за столиком грали в доміно. Abuelito[13], покликав він.

Старший з двох підвів голову.

Oué dice el muchacho[14].

Стариган поглянув на малюка і знову повернувся до своїх гральних кісточок.

Бармен знизав плечима.

Малюк обернувся до старигана. Ви говорити американською? запитав він.

Стариган відвів погляд від гри. Байдужим оком оглянув малюка.

Скажи йому, що я відпрацюю за випивку. Грошей у мене нема.

Стариган підняв підборіддя і клацнув язиком.

Малюк дивився на бармена.

Стариган показав кулак з піднятим угору великим пальцем і опущеним униз мізинцем, закинув голову і перехилив уявну чарку собі в горлянку. Ouiere hecharse una copa, сказав він. Pere no puede pagar[15].

Чоловіки за шинквасом спостерігали за розмовою.

Бармен дивився на малюка.

Ouiere trabajo, сказав стариган. Quién sabe[16]. Він повернувся до своїх кісточок і заграв далі, більше не звертаючи на них уваги.

Ouieres trabajar[17], промовив один з чоловіків за шинквасом.

Вони зареготали.

Чого регочете? запитав малюк.

Вони припинили. Хтось дивився на нього, хтось кривив рота, хтось знизував плечима. Хлопець повернувся до бармена. У вас є робота, яку я міг би зробити за пару чарок, я це чудово знаю, чорт забирай.

Один за стійкою щось сказав іспанською. Хлопець спопелив їх поглядом. Вони підморгнули один одному і підняли склянки.

Він знову повернувся до бармена. Його очі потемніли і звузилися. Підлогу підмести, сказав він.

Бармен кліпнув.

Малюк позадкував і жестами зімітував підмітання, від цієї пантоміми випиваки позгиналися, порскаючи сміхом. Підмітати, сказав він, показуючи на підлогу.

No está sucio[18], сказав бармен.

Малюк знов показав, що замітає. Замітати, чорт забирай, повторив він.

Бармен знову знизав плечима. Він пішов до краю стійки і повернувся з мітлою. Малюк узяв її і пішов углиб