Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Мудрець стояв посеред святилища, оточений легким світлом, що походить від амулета на його грудях. Повітря було насичене давньою магією, і навколо нього повільно осідали рожеві пелюстки сакури, з легким шелестом лягаючи на кам'яні плити. Вихор стих, тиша огорнула кімнату, і лише слабкий аромат квітучої сакури наповнював святилище.

Перед мудрецем стояли п'ятеро юнаків, втілення легендарних мечів, з обличчями, сповненими легкої розгубленості, а й прихованої сили. Їхня зовнішність була бездоганна, ніби вони були виліплені з самого світла та магії, яка зіткала їхні душі.

Мудрець уважно оглянув кожного з них. На його обличчі відобразилося м'яке, ледве вловиме задоволення. Він це був довгоочікуваний момент, а й величезна відповідальність. Він знав, що доля світу знову залежить від тих, кого він привів до життя, і тільки їхні спільні зусилля зможуть зупинити катастрофу, що насувається.

Він повільно зробив крок уперед, його голос звучав тихо, але проникливо, і в його тоні звучали відтінки вікової мудрості та надії.

— Ласкаво просимо до справжнього світу!

Слова ці луною рознеслися святилищем, ніби самі стіни відгукнулися на його привітання. Юнаки дивилися на мудреця з подивом, ще не розуміючи, хто вони і як опинилися тут. В їхніх очах миготіли питання, збентеження, але водночас і впевненість, ніби частина їхньої давньої сутності пам'ятала, хто перед ними.

Мудрець був безсмертним і розумів, що їх довгий сон завершено. Він знав, що вони, втілені душі мечів, мають стати захисниками у цьому світі, щоб запобігти страшній загрозі, яка насувається на людей. Вони, його "мечі", були не просто воїнами, але душами часу, які колись стояли на варті стародавніх земель та життів тих, хто потребував захисту.

Він уважно вдивлявся в кожного, ніби міг зазирнути прямо в їхні душі, бачачи одночасно і новонароджену людяність, і силу віків, що дрімає в їхніх серцях.

Масамуне - високий і спокійний, його вигляд випромінював впевненість і мудрість, властиві справжньому лідеру. Його погляд був уважним, трохи суворим, але він першим з усіх зустрів погляд мудреця, не відводячи очей. У ньому відчувалася готовність до свого призначення, ніби він інтуїтивно розумів своє місце у світі.

Мурасаме - другий юнак, з вогненним поглядом і похмурою, але привабливою харизмою, стояв трохи осторонь, поглядаючи на мудреця з легким викликом. Його чорне волосся падало на обличчя, а в очах плескалася темна рішучість. Він почував себе незатишно, ніби шукав того, на кого можна було б обрушити свою силу.

Дзуйхо — витончений і елегантний, тримався спокійно, але його погляд блукав по кімнаті, начебто він розглядав кожну деталь. Його тонкі риси обличчя здавались майже нереальними, і він дивився на мудреця з легкою усмішкою, покладаючись на інтуїцію, яка вела його життям.

Інугами Куроші — примарний і таємничий, тримався трохи позаду інших. Його біле волосся світилося в напівтемряві святилища, і він виглядав, ніби дух, якому тільки належить звикнути до людської форми. У його погляді читалося розуміння таємниці та магії, і він без слів уловив сутність мудреця, начебто вони спілкувалися на невидимому рівні.

Фудзісане — сильний і мужній, він стискав кулаки, ніби вже ладен був битися. Його погляд виражав рішучість і стійкість, риси, які глибоко в ньому були вплетені в його суть. Він шанобливо кивнув мудрецю, приймаючи його слова як настанову.

Мудрець замовк, дозволяючи юнакам відчути себе у новій формі та усвідомити свої сили. Він знав, що їхня поява тут, у людській подобі, — лише початок, але саме зараз вони вперше стикалися зі справжнім світом, у якому час не знає прощення і де кожне рішення має свою ціну.

Він повільно розвів руками, немов даючи їм знак озирнутися і відчути силу цього святилища. У повітрі навколо все ще плавали пелюстки сакури, що кружляли навколо них, надаючи сцені майже нереального, міфічного вигляду.

— Ви, хто колись були мечами, — вів далі мудрець, — воїни, наділені силою та честю. Ви пробуджені не випадково, і кожен із вас має своє призначення. Ваш зв'язок зі світом сильний, але з цього моменту його буде випробувано. Попереду вас чекає шлях, повний випробувань, і тільки разом ви зможете зупинити темряву, що насувається.

Юнаки слухали його, розуміючи, що перед ними стоїть не просто наставник, а зберігач їхніх доль. Він був тим, хто спостерігав за ними століттями, поки вони були ув'язнені в холодній сталі, а тепер, будучи людьми, вони вперше усвідомили себе не лише як зброю, а й як живих істот із душею, свідомістю та вільною волею.

— Час настав, — сказав він знову, його слова стали для них як сигнал до початку їхнього нового шляху.

Мудрець відчув, як доля цих п'ятьох знову переплелася з долею світу. Тепер, коли вони стали людьми, їхні вибори, їхні почуття та їхні дії змінять не лише їх самих, а й усіх довкола. І він, зберігач часу, спостерігатиме за їхньою подорожжю, готовий направити їх, якщо прийде необхідність.

З його останніх слів тиша знову опустилася на святилище. Лише слабке світло та легкий аромат сакури залишалися, свідчивши про початок нової історії.

Масамуне, високий і спокійний, пильно дивився на мудреця, немов у його погляді полягав весь тягар віків, який він раптом згадав. В його очах спалахнуло розуміння, і, зробивши крок уперед, він вимовив майже пошепки, але з глибокою повагою:

— Безсмертний… — нарешті сказав він, ніби ця думка була водночас і визнанням, і питанням.

Мудрець, побачивши, що Масамуне першим наважився заговорити, підняв руку, жестом, легким, як подих вітру, закликаючи інших до уваги. Він м'яко посміхнувся, його обличчя було спокійним і сповненим мудрості, і його голос звучав як луна, що проникала в самі глибини їхніх нових душ.

— Ви можете називати мене Мудрець… або Наставник, як вам заманеться.

Інші молоді люди уважно слухали, в їхніх очах читалася та сама повага і бажання зрозуміти. Це було для них першим, справжнім уроком у їхньому новому втіленні, і кожен із них інтуїтивно відчував, що зустріч із Мудрецем — найважливіший момент їхнього нового життя.