Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Василиса прокинулася від м'якого світла, що проникало крізь вікна, та легкого запаху ранкової роси, що досягала кімнати. Вона розплющила очі, відчуваючи, як тремтить її серце. Її нове життя, яке тільки починалося, приносило так багато нових почуттів і переживань. Вона була в клані Феша, а це значило більше, ніж просто захист. Тут, серед вовків, вона почувалася по-справжньому живою.

Феш, здається, був всюди — його присутність була надзвичайно помітною, і хоч він не демонстрував свою прихильність занадто явно, Василиса відчувала, що він все більше знаходить час для неї. Ще вчора він запропонував їй відпочити, але сьогодні вона була готова до дій. Вона жодним чином не хотіла бути слабкою.

Прокинувшись, вона вирушила на тренування. Це був звичайний ранок для членів клану — всі готувалися до нових випробувань. Феш зібрав їх всіх на майданчику, де розпочиналися тренування, і Василиса знову відчула його погляд на собі.

— Василисо, ти готова до справжнього випробування? — запитав він, коли побачив, як вона наближається.

Василиса кивнула, розправивши плечі, і усміхнулася.

— Я готова, Феше. Я хочу довести, що я можу стати частиною цього клану, не просто як гість.

Феш подивився на неї уважно, але без зайвих слів кивнув. Всі почали займати свої місця, і Василиса приготувалася до того, щоб продемонструвати свої навички.

Тренування було важким. Всі були сильні і спритні, і хоча Василиса була новачком, вона не відставала від інших. Вона проявила себе, як вперта і сильна, але все ж усі помічали її напругу, коли вона стикалася з новими викликами.

В один момент, коли вона втомилася і трохи втратила рівновагу під час боротьби, Феш наблизився, і її серце одразу стало на місці. Він підхопив її, коли вона була на межі падіння, його руки були міцні і впевнені.

— Ти сильна, Василисо. Але не забувай, що справжня сила не тільки в тому, щоб бути стійкою, а й у тому, щоб вчасно зупинитися, коли це потрібно. — його голос був спокійним, але з ним йшла сила досвіду, яку вона цінувала.

Василиса посміхнулася, її погляд був вдячний і водночас збуджений.

— Я навчуся. Обіцяю.

Феш усміхнувся у відповідь, але його погляд залишався серйозним. Здається, він бачив у ній більше, ніж просто новачка. І, хоч Василиса була з іншого клану, вона все більше розуміла, що це її місце, і що її почуття до Феша стали ще глибшими.

Тренування закінчилося, і всі почали розходитися. Але, коли Василиса відходила, вона відчула, як хтось наступає на її слід. Повернувшись, вона побачила Феша, який наближався.

— Чекай, я хочу поговорити з тобою. — Його голос звучав серйозно, і в його очах була якась нова рішучість.

Василиса зупинилася і почекала, коли він наблизиться.

— Про що ти хочеш поговорити? — запитала вона, хоча сама відчувала, що це щось важливе.

Феш підійшов і зупинився перед нею. Його погляд став ще більш серйозним.

— Я знаю, що ти хочеш бути частиною нашого клану. І я хочу, щоб ти це зробила. Але для цього ти повинна пройти через випробування. — Він дивився на неї з великою увагою. — Не тільки фізично, а й внутрішньо.

Василиса подивилася на нього, її серце почало битися швидше.

— Я готова, Феше. Я не відступлю.

Феш злегка кивнув, а потім, трохи здивовано, додав:

— Тоді покажи свою відданість, і я допоможу тобі стати тим, ким ти хочеш бути в цьому клані.

Василиса кивнула. Вона вже зрозуміла, що цей шлях не буде легким. Але з кожним словом Феша, з кожним його поглядом, вона все більше відчувала, що це той шлях, який вона обрала. І якщо вона повинна пройти крізь труднощі, то буде готова на все.

— Я буду тобі вдячна, Феше. І не підведу тебе.

Феш зупинився, коли почув ці слова. Його погляд став іншим — більш м'яким, але в той же час настороженим. Він дивився на Василису, як ніби намагався зрозуміти, чи справжні її слова, чи це просто спонтанне зізнання в той момент.

Василиса відчула, як її серце починає швидше битися, і розуміла, що сама здивована своєю відвертістю. Вона ніколи не думала, що скаже це, але відчувала, як ці слова самі ллються з її губ.

— Я не хочу бути тільки твоєю подругою, Феше... я хочу бути чимось більше. — її голос був тихим, але ясним, і вона помітила, як його обличчя змінилося, коли ці слова торкнулися його душі.

Феш зробив крок назад, наче втрачаючи рівновагу, і на його обличчі з'явився вираз, який Василиса не могла прочитати. Він був здивований, але не наляканий.

— Василисо... ти повинна розуміти, що клан — це не просто місце для того, щоб будувати особисті стосунки. Я — лідер, а ти —... ти не зовсім з нашого світу. — Його слова звучали рішуче, але в очах було більше сумнівів, ніж він хотів би показати.

Василиса відчула, як її серце стискається від цих слів, але вона не могла відступити. Вона вже сказала це, і тепер не мала наміру забирати свої слова назад.

— Я знаю, що це складно. І я не прошу нічого зараз. Але я хочу бути з тобою, Феше. Я готова йти через труднощі і випробування, щоб бути частиною цього клану... і, може, чогось більше, ніж просто твоєю подругою. — її слова були твердими, але в них звучала ніжність, яку вона не могла приховати.

Феш задумався, його погляд став м'якшим. Він, здається, розумів, що це не просто бажання або миттєва примха, це щось глибше. Щось, що він не очікував.

— Я не знаю, що буде далі, Василисо. Але я не можу заперечити, що твої слова... важливі для мене. — він зробив паузу, і її очі зустрілися з його. — Ми будемо бачити, куди це нас приведе. Але будь готова до того, що цей шлях буде не простим.

Василиса відчула полегшення від його слів. Вона розуміла, що це не буде легким шляхом, але сама думка, що він готовий розглянути їх стосунки в майбутньому, давала їй надію.

— Я готова, Феше. Я готова йти з тобою, навіть через труднощі. — її слова були сповнені рішучості, і в її очах горів вогонь, який не згасав.

Феш тихо кивнув, а потім, не сказавши більше нічого, повернувся і пішов. Василиса стояла на місці, її серце було переповнене емоціями. Але вона вже знала одне: вона не відступить і буде боротися за це більше, ніж за все.