Читати книгу - "Покарай мене... солодко, Маринка Черемних"

Гаразд, треба розкласти валізу та піти шукати маску на бальний вечір. І заодно купити неймовірну сукню та підбори. Номер був середнього розміру, в якому була вітальня, кухня, ванна кімната та спальня. У шафу швидко розклала свої речі, пішла на кухню випила води та в інтернеті почала шукати магазини. Знайшовши, я одягнула курточку та замкнула номер. Зайти чи не зайти? Але вже час піджимав, адже початок балу о 20:00, а годинник вже показував добрих 15:00. Тому я швидко спустилася сходами та вийшла на вулицю.

Вперше за ці дні сонечко вирішило нас порадувати та подарувати своє тепло. Я пішла до магазину, в якому було все для балу та подібних вечірок. Краса Драгобрата захоплювала- високі дерева, за якими ховалися ще вищі гори, великі купи снігу, багато людей, які раділи тут кожній дрібничці. Я навіть і не помітила, як вже дійшла до магазину. Мене зустріла привітна дівчина-консультант приблизно моїх років та запитала мене:

- Доброго вечора! Вам потрібна допомога?- запитала дівчина

- Доброго. Так, не завадить. Мені потрібна гарна сукня, підбори та маска для балу- відповіла я. Вона кивнула і я пішла за нею

- Гадаю, що саме ця сукня ідеально сяде на вашу фігуру- дівчина дала мені довгу червогу сукню на бретельках, яка мала на лівій нозі розріз до середини бедра, а на правому боці була потаємна блискавка. Я приміряла її і була вражена. Напевно, вперше за оці 6 нещасні місяці, які я витратила на безглузду людину, я побачила у дзеркалі впевнену, усміхнену дівчину, в якої горіли очі. Сукня ідеально підійшла мені, як на мене зшита була

- Ну що? Ви приміряли?- запитала консультант. Я мовчки вийшла та показалася у ній

- Боже, та Ви просто красуня у ній. На балу всі чоловіки втратять дар мови, коли побачать Вас і покинуть свої другі половинки. Це дійсно Ваша сукня і колір Вам пасує- дівчина була приємно вражена

- Дякую вам велике. Я її купую- вже хотіла йти її знімати, але дівчина зупинила мене

- Зачекайте хвилинку- кудись побігла 

- Гадаю, що ця маска та підбори підійдуть під сукню- червоно-чорна маска зі стразами та крихітними сніжинками дійсно пасувала до сукні, а червоні підбори з відкритими пальцями були неймовірними. Тому, коли я вже скинула сукню, маску та підбори, я підійшла до каси, щоб розрахуватися. Дівчина гарно мені все впакувала та побажала незабутнього балу. Я щаслива вийшла з магазину та поглянула на годинник. 16:30. Встигаю зробити і макіяж, і зачіску, і одягнутися.

По дорозі до готелю я зайшла у кафе, яке світилося різнокольоровими вогниками. Взяла свій улюблений вітамінний чай та пішла до готелю. Зайшовши у свій номер, я роздягнулася та пішла набирати ванну. Швидко зробила свою рутину. я почала наносити макіяж. Волосся накрутила у бігуді та чекала своїх улюблених локонів. Чорт вже 19:30. От чому у таких прекрасних місцях час летить так швидко?!

Я одягнула сукню, взула червоні підбори та почала розкручувати бігуді. Вау: вдала зачіска, ідеальний макіяж, гарна сукня, підбори та маска і щаслива посмішка на обличчі свідчили про те, що я опинилася у потрібному місці та зустріла неймовірну людину... Ігор... Цікаво, чи впізнає мене? Чи можливо буде мутити з якось іншою панянкою? Чомусь серце мені підказувало, що на балу пройде все добре. Доки я спускалася сходами до великого залу, розмірковувала в чому буде Ігор. Гадаю, чоловік буде одягнений у чорний костюм, білу сорочку, на якій буде метелик і свої чорні туфлі. А маска... думаю також буде чорною. 

У залі було багато людей. Всі були одягнені по-різному, але переважна більшість дівчат була у довгих чорних, білих, зелених сукнях, а чоловіки надали перевану сірим та білим костюмам. У червоній сукні я була одна. Чомусь, коли я взяла бокал шампанського, всі спрямували погляди на мене, але я не надала цьому вигляду. Я старалася непомітно оглядати чоловіків, шукаючи у них Ігоря, але здається, що його тут не було. О 21:00 оголосили так би мовити перший повільний танець. Я розчаровано видихнула, бо Ігоря ніде не було. Поставила бокал на стіл та здригнулася від теплого подиху на своїй шиї:

- Доброго вечора- я повільно повернулася та відразу ж потонула у зелених очах. Його аромат та погляд я впізнаю з тисячі чоловіків. Як я і передбачала, він був одягнений у чорний костюм, білу сорочку, я навіть краватку вгадала і маску

- Доброго вечора- я трішки посміхнулася

- Потанцюємо?- Ігор подав мені свою розкриту долоню

- Із задоволенням- вклала свою руку у теплу чоловічу долоню. Ми вийшли майже у самий центр залу. Одна рука чоловіка лягла мені на талію, іншою тримав мою праву долоню у своїй лівій.

Я поклала ліву руку на міцне чоловіче плече. Навіть через атласну сукню я відчувала тепло його руки. Від його дотику я потихеньку починала плавитися, як морозиво на сонці. Ігор приблизив мене ближче до себе, я повісила руки на його плечах та закріпила, в той час як його непомітно, але з великою насолодою, яку я бачила у його очах, гладили та періодично стискали мою талію. Невідомі мені раніше відчуття поселилися у моєму животі та розбурхали хвилю емоцій. Здається, що у моєму животі зараз літають метелики та лоскочуть мурахи від одного його дотику до мого тіла. Ігор закрутив мене та притиснув спиною до своїх грудей:

- Сукня неймовірна, але розріз не великий?- тихо запитав Ігор та знову закрутив мене. Тепер ми дивилися один одному у вічі

- Розріз навіть маленький, треба було брати з більшим- я хитро посміхнулася

- Щоб на твої ноги дивилися всі ці незнайомі чоловіки?- з ноткою ревнощів запитав чоловік

- Ігор Дмитрович, ти що ревнуєш?- я провела нігтем по його шиї. Очі Ігоря опустилися на мою ліву ногу і я зрозуміла, що з сукнею я вгадала, адже погляду він довго не відводив. Потім він заглянув в мої очі і я побачила, що вони трішки потемніли, а на шиї запульсувала вена

- Чорт, дуже ревную, Ілоно! Ти навіть не уявляєш на скільки!- такого зізнання від нього я не очікувала. Отже, я йому теж не байдужа! Серце від радості зробило колесо та забилося ще швидше. Вирішила теж включити "ревниву дівчинку":