Читати книгу - "По Нулях , Філін"

Через два тижні почалися канікули. Аня поїхала додому, в село. Дорога була довгою, мов її думки. В автобусі вона слухала музику і дивилася у вікно – минаючи ліси, поля, знайомі повороти. 

На порозі її зустріла мама. Сльози на очах,руки, що пахли хлібом і полином. У хаті нічого не змінилось: ті ж рушники на стінах, книжки Марка, крики Соломії з двору. 

Увечері вона сиділа біля грубки з чаєм. Раптом мама тихо сказала: 

— Ти втомлена, доню. Ти стала дорослою. Але не забувай – тут ти завжди можеш бути просто дитиною. 

І в ту мить Аня вперше за довгий час заплакала. Не від болю. А від полегшення...