Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

На думку психологів-еволюціоністів, існують певні механізми сексуального відбору, які сформувалися ще за доісторичної доби. Наприклад, бюст і сідниці або борода, пеніс і м’язи верхньої частини тулуба. Давня чоловіча пристрасть до грудей гідно витримала всі випробування часом.

Упродовж двох останніх століть учені наввипередки наголошували на тому, що чоловіче лібідо від природи переважає жіноче. За часів Дарвіна й кілька десятків років по тому фахівці твердили, буцімто жінка поводилася пасивніше, вона вичікувала моменту, коли йшлося про секс. Дослідники з корисливими намірами відхилилися від твердження Дарвіна про те, що «жінка шляхом історичної еволюції випробувала важелі могутнього впливу на чоловічі прикраси та поведінку». Однак їхні колеги, що займалися еволюційним ученням, без вагань погодилися з дарвінівською ідеєю щодо чоловічого суперництва. Щоправда, його революційна на той час ідея «жіночої переваги як рушійної сили після еволюційного процесу» зумовила стільки труднощів, що ціле століття вилежувалася під килимом. Зауваження про жіночий вибір перемістили на задній план, натомість твердження про пасивну і манірну жіночку в наступні сто років пере­творилося на догму.

Дарвін і його сучасники розцінювали жіноче лібідо зовсім по-іншому, ніж чоловіки Стародавньої Греції. Ті ж наголошували, що тваринні риси жінки приховані в її єстві20. Відтак іноді порівнювали юнок з ведмедицями й левицями, самками, що їхня сексуальна пристрасть непогамовна, які «спарюються щоп’ятнадцять хвилин цілодобово з трьома самцями»21. В арабському світі так само побутували жахітливі історії про сексуально невситимих жінок, які не досягали плотської втіхи з власним чоловіком. Натомість задовольняли свою хіть зі здатним до статевого акту ведмедем чи ослом, що мали величезний пеніс. Фатна Саббаг – псевдонім авторки, яка так і не наважилася поставити своє ім’я під текстом однієї цікавої книжки. Проаналізувавши перекази, Фатна описала побоювання чоловіків у контексті еротики та ісламу. Авторка щедро цитує арабські еротичні тексти:

В еротичному (чоловічому) дискурсі стать жінки представляли як полюс тваринної енергії, непереборної, вібруючої і такої, що змушує Всесвіт вібрувати в унісон власному єднальному ритму. Чоловіче тіло могло лише загіпнотизовано споглядати: «Вона лягає горілиць, розводить оголені стегна… Тоді я вивчаю її піхву… жінка відкривається, як кобилиця, відчуваючи наближення жеребця». Ця уявна мегасексуальна жінка переходить межі, за якими вже не існує поділу на людське і тваринне. Жіночу стать описують іще й так: «Піхва та, що міцна та м’ясиста, нагадує ззовні голову левиці. Ой! Скільки смертей чоловіків лежить біля її дверей?»22

Який чоловік готовий до такого виклику? І чи не стане ця невгасима жіноча хіть приводом для пошуку партнера на стороні? Глибоко вкорінений страх накидає на себе такий собі «плащ моралізму» – строгі правила, покликані вгамувати нестримну жіночу хіть.

Як так сталося, що сучасні жінки часто більш скуті, ніж, наприклад, самки шимпанзе?23 Протилежність інтересів і в людей, і в мавп нерідко породжує хронічну напругу. Вчені-еволюціоністи доводять, що патріархат і чоловіче домінування старші за саму людину, та й загалом вельми поширені серед тварин-ссавців.

Чому одна стать приймає невигідну для неї роль квочки, нав’язану іншою статтю, що й відбувається в патріархальних суспільствах. Якщо обмежитися тільки людським видом, то одна з причин цієї набутої ролі – загроза фізичного насилля. Ще одна причина полягала в тому, що на матерів із дітьми без чоловічого покровительства чигала небезпека. Відтак жінка не могла так просто відмовитися від умовного захисника24.

Чоловік також хотів бути впевненим у своєму потомстві, в битві, в якій конкуренція і нав’язливий контроль призвели до того, що жіноче тіло потрапило під опіку чоловіка для виняткового використання його власником. Аби застерегти жінку від сторонніх чоловічих поглядів, її нерідко зачиняли в чотирьох стінах. Якщо цього зробити не вдавалося, то чи не всі частини тіла ретельно прикривали одягом – таким собі вдаваним щитом благочестя25. Чинник економічної залежності залишався вирішальним упродовж багатьох століть: «Чоловік, що вбирає жінку, має право її роздягати», – казали колись фризи. Цей стан речей ще й досі актуальний у всьому світі. Не всюди перевага чоловічого перетворилася на домінування.

Не завжди жіночність завершувалася зашореною в одяг покірністю й обов’язковою цнотливістю. Дослідник дев’ятнадцятого століття Жаколіо, описуючи Полінезійські острови, де аборигени майже не носили одягу, констатував, що на острові Таїті жінки, навіть заміжні, володіли безмежною сексуальною свободою: «Заміжні жінки навіть дозволяли розпоряджатися собою чи здавати себе в найми з неймовірною легкістю, скромності вони не відали». Натомість у Новій Зеландії чоловіки поводились як ревниві власники жінок. Вони зловживали своїми правами і карали зрадливих супутниць на смерть. Не існувало підстав назвати це явищем поголовним, адже жіноцтво здебільшого поводилося скромно: навіть ідучи купатися чи спати, жінки не знімали своїх лляних корсетів (Phormium tenax)26.

Усюди, де жіноча цнотливість означала покірливість нещадним шлюбним приписам, жінка могла паруватися винятково з тим, хто керував її життям, себто власним чоловіком. Послух як одна зі складових цноти беззаперечно стосувався шлюбу та материнства.

Трюк полягав у тому, щоб переконати жінку, що цнотливість – завжди саме в її інтересах. Окрім того, жіноча невинність безпосередньо впливає на материнські якості, позаяк майбутній соціальний статус її нащадків так само залежить од маминої чесноти27.

Усвідомлення жіночої доброчесності як обов’язку не зникало тисячоліттями, передавалося з покоління в покоління. Обидві статі засвоїли, що невинність – це основна необхідна властивість, притаманна кожній дівчині, жінці, дружині та матері. Такий підхід особливо виявляв себе в ієрархічних спільнотах, де вийти заміж за полігамного чоловіка означало для жінки «піднятися» на певний щабель. У такого штибу громадах доньок напучували утримуватися від сексуальних стосунків, не забувати про послух. Од поведінки дівчат залежав їхній майбутній статус, тобто шанс знайти достойного потенційного чоловіка. Що більше контролю над засобами до існування мали жінки, а йдеться про матрилінійне суспільство, в якому походження успадковувалося за материнською лінією, то менш смиренними їх виховували28.

Щоб приховати дружину від погляду інших чоловіків, жінка мала бути замкнена. У громадських місцях повністю закритий одяг часто представлявся як уявний