BooksUkraine.com » Бойовики » Адвокат негідників 📚 - Українською

Читати книгу - "Адвокат негідників"

146
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Адвокат негідників" автора Джон Гришем. Жанр книги: Бойовики. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 131
Перейти на сторінку:
5.

П’ятниця, усі в судовій залі вже добряче стомилися. Я годину затято допитував прищавого миршавого шмаркача, який стверджує, що був на тому церковному служінні, коли Ґарді накликав демонів і все зіпсував. По правді, я бачив чимало фальшивих свідчень у суді, але це — найнікчемніше. Крім того, що воно неправдиве, воно ще й абсолютно не стосується справи. Жоден інший прокурор не вдавався б до такого. Жоден інший суддя не дозволив би такого. Нарешті Кауфман оголошує перерву на вихідні.

Ми з Ґарді зустрічаємося в кімнаті очікування, де він перевдягається у в’язничний комбінезон, поки я банально зичу йому гарних вихідних. Даю йому десять баксів на торговий автомат. Він каже, що завтра мама принесе йому лимонні тістечка, його улюблені. Часом охоронці їх пропускають, часом з’їдають самі. Ніколи не знаєш наперед. У середньому охоронці важать по триста фунтів, тож, думаю, без вкрадених ласощів їм не обійтись. Я кажу Ґарді, щоб на вихідних прийняв душ і вимив волосся.

— Пане Руд, якщо я знайду бритву, мене не стане, — каже він. І проводить вказівним пальцем по шиї.

— Не кажи такого, Ґарді.

Він вже говорив про це раніше, він не жартує. Хлопець не має заради чого жити і йому вистачає кебети, щоб знати, що буде далі. Дідько, та це й сліпому видно. Ми тиснемо один одному руки і я швидко спускаюся задніми сходами. Напарник і супровід зустрічають мене біля задніх дверей і проводять аж до мого автомобіля. Ще один безпечний вихід.

Вже за межами Міло я починаю дрімати і засинаю. За десять хвилин у мене вібрує телефон, я відповідаю. У супроводі патрульних ми повертаємось до мотелю, забираємо свої речі і виписуємось. Невдовзі ми вже самі прямуємо до Сіті.

— Бачився зі Слоном? — питаю в Напарника.

— Аякже. Сьогодні ж п’ятниця, а він, певно, по п’ятницях починає пити десь опівдні. Але тільки пиво, він на цьому наголосив. Тож я купив цілу упаковку — шість банок — і ми трохи покаталися. Нормально проїхалися, на схід, аж за місто виїхали. Він каже, Пілей — постійний клієнт.

— То ти вже випив пива? Може, я поведу?

— Тільке одне, бос. Сьорбав, поки не стало теплим. А Слон, до речі, випив своє холодним. Три.

— Ми віримо цьому типу?

— Я лише роблю свою роботу. З одного боку, йому можна довіряти, бо він прожив тут усе життя і всіх тут знає. З іншого, він такий гівнюк, що варто сумніватися в усьому, що він каже.

— Побачимо.

Я заплющую очі і провалююся в сон. Сон — це щось недосяжне посеред слухань у справі про тяжкий злочин, і я привчився засинати щоразу, як випадає нагода. Я викроїв десять хвилин на твердій лаві в порожній судовій залі під час обідньої перерви, а ще подрімав до третьої ранку у брудному мотельному номері. Часто, коли Напарник веде авто, я просто провалююсь у сон під розмірене гудіння двигуна. У якусь мить по дорозі до нашого звичного життя я відключаюсь.

6.

Сьогодні третя п’ятниця місяця, тож у мене традиційне побачення, якщо випити разом по два келихи можна назвати справжнім побаченням. Це більше схоже на похід до стоматолога. Насправді ця жінка не пішла б на побачення зі мною навіть під дулом пістолета, і це почуття взаємне. Та у нас є минуле. Ми зустрічаємося в одному й тому ж барі, за тим само столиком, де вперше разом повечеряли, це було наче в попередньому житті. Ностальгія тут ні до чого, просто так зручно. Це корпоративний бар у центрі міста, нічим особливим не прикметний, але атмосфера тут непогана, а по вечорах п’ятниці тут достатньо жваво.

Джудіт Вітлі прибуває першою і займає столик. Я з’являюся за кілька хвилин, коли вона ось-ось роздратується. Вона ніколи нікуди не запізнюється і вважає спізнення проявом слабкості. На її думку, мені властиві чимало таких проявів. Вона також адвокат — так ми з нею познайомились.

— Маєш стомлений вигляд, — каже вона без крихти співчуття. Вона також має ознаки втоми, і все ж для своїх тридцяти дев’яти вона неймовірна вродливиця. Щоразу, як бачу її, згадую, чому я так сильно в неї закохався.

— Дякую, а ти маєш чудовий вигляд, як завжди.

— Дякую.

— Минуло тільки десять днів, а ми вже геть знесиліли.

— І як успіхи? — цікавиться вона.

— Поки що ніяк, — вона в загальних рисах знає про справу Ґарді й про слухання, і вона знає мене. Якщо я вірю, що малий не винен, то їй цього достатньо. Але у неї є власні клієнти, через яких вона непокоїться і недосипає. Ми замовляємо напої: традиційний для п’ятничного вечора келих шардоне для неї та віскі

1 ... 6 7 8 ... 131
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Адвокат негідників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Адвокат негідників"