BooksUkraine.com » Любовні романи » Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

118
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Будеш моєю, Роксолано" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: Любовні романи / Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 44
Перейти на сторінку:
Розділ 3

Хлопець стояв, наче вкопаний, а я охопила його шию руками, притягуючи ближче. В голові раптом з'явився той момент, як я зловила Андрія з іншою. От же ж козел! Значить, він з нею спить, а мене ту ледь не їсть своїм поцілунком. Ну гаразд, я перебільшую. Він всього-на-всього стоїть, не розуміючи, що саме відбувається. Я різко відірвалася від нього та зарядила йому сильного ляпаса.

— Козел! — крикнула я та штовхнула хлопця в груди. — Думаєш, що я так легко пробачу? Ні, любий. Я тобі не собачка на побігеньках.

Я вчепилася руками в сорочку хлопця, а мені в очах все розпливалося. Чомусь моя свідомість вперто сприймає його так, наче він Андрій.

— Відчепися від мене, — хлопець різко відійшов. — Ти маніячка чи що? Божевільна фанатка, що прилетіла аж... З якогось дикого місця!

Я нахмурилася, бо не могла зрозуміти, чому мій колишній говорить турецькою. Коли він встиг її вивчити?

— Що ти взагалі верзеш? Думаєш, що я так легко пробачу твою зраду? — голосно кричала я, та вже турецькою. — Ти останній козел, який навіть не заслуговує на те, щоб я стояла поруч. Невже так швидко забув свою блондиночку? Ну звісно! Є ж така дурна Роксолана, яка стільки часу вірила тобі!

— Так, я зараз же викликаю тобі...— почав говорити він.

— Дженк Аслан! — крикнув хтось, і нізвідки перед нами з'явилися люди з камерами.

Я шоковано витріщалася на це все, бо не могла нічого зрозуміти. В один момент хлопець різко взяв мене за руку та потягнув у сторону дороги. Біля нас зупинилося таксі, а він просто запхнув мене в машину. Я боляче вдарилася головою та почала лаятися українською.

— Скажіть, що це за незнайомка з вами? — почула якісь голоси.

— Поїхали! Хутчіше!— сказав хлопець водієві та різко зачинив дверцята автомобіля.

В машині не було світла, але я далі сприймала його як Андрія. Сльози покотилися з очей і я просто почала плакати.

— Як ти міг так зі мною вчинити? — говорила я, сильно схлипуючи. — Я ж кохала тебе, а ти всі наші чотири роки зруйнував одним моментом.

Говорила я ще довго, поки мене раптом не штовхнули в плече.

— Де ти живеш, дурепо? — спитав у мене хлопець.

— А хіба це життя? — крізь сльози вимовила я. — Ти розбив мені серце та розтоптав душу. Та і взагалі, чому ти говориш турецькою? Чекай, ти назвав мене дурепою?

Я не витримала та почала його бити, не стримуючи своєї злості. Хотілося показати йому, як боляче він мені зробив.

— Вона просто трохи божевільна, — заговорив хлопець до водія. — Фанатка.

— Ти всіх своїх коханок називаєш фанатками? Тільки я тобі не коханка, ясно? Три роки збирала гроші на весілля, але витратила їх на шикарну відпустку в Туреччині.

— Як цікаво, — буркнув той.

Я втомлено сперлася на спинку крісла та закрила очі. Напевно, це алкоголь на мене так подіяв, що я дуже міцно заснула. Мені снився трохи дивний сон, ніби я біжу по якомусь піску на березі моря в легенькій сукні. Усмішка не сходила з мого обличчя, а всередині вирувало відчуття щастя...
Я ліниво потягнулася на дуже зручному ліжечку та повільно розплющила очі. Дивно, але я зустрілася з власним відбитком на стелі. Покліпала декілька разів очима, але все одно бачила себе. Це що дзеркало? Серйозно? Дзеркальна стеля? Сівши на ліжку, поклала руку на свою голову, яка страшенно боліла. Оглянувшись по сторонах, відкрила рот від здивування. Це була точно найбільша спальня зі всіх, які я тільки бачила. Все у приємних сірих тонах, а речей та меблів по мінімуму. Що це взагалі за місце? Я почала напружувати свій мозок, згадуючи те, що було вчора. Спершу дівчата затягнули мене в клуб і ми там добряче напилися. Потім помада...розлитий коктейль...незнайомець...поцілунок...камера... О, Господи! Молодець, Ляно! Тільки приїхала, а вже знайшла собі пригод на голову! А якщо ми з ним... О, ні! Тільки не це. Я глибоко вдихнула та прийняла рішення втекти з цієї квартири. Байдуже, що навіть не знаю, як звідси доберуся до готелю. Зараз головне просто забути це, як страшний сон.

Я тихенько відчинила двері та вийшла у досить великий коридор.

— Прокинулась? — почула за спиною приємний чоловічий голос.
Я повільно розвернулася та зустрілася поглядом зі сердитими зеленими очима. Хлопець був високим з коротким світлим волоссям та підтягнутим тілом.

— Ем, привіт, — розгублено сказала я та широко усміхнулася. — Я цей... Піду вже.

— Ні, дорогенька, — хлопець боляче схопив за руку та потягнув у вітальню.
Він просто штовхнув мене на диван, а сам став навпроти.

— Вибач, якщо я вчора зробила щось не так. Просто у мене зараз не найкращі часи.

— Ти взагалі хто така? — розлючено спитав він.

— Р-роксолана, — налякано відповіла я, а потім глибоко вдихнула.

Завжди кажуть, що найкращий захист — це напад. Так, можливо я і зробила вчора щось не дуже хороше, але чому це взагалі його так розізлило? Я ж, здається, непогано цілуюся.

— Знаєш, а ти сам мені вчора потрапив до рук! Та і взагалі, в чому проблема? Ну поцілувала я тебе і що в цьому такого жахливого? Чи ти у нас пан нецілований, що беріг себе для тої єдиної. І я дуже добре пам'ятаю, що ти відповідав мені.

— Це ти, дурепо, накинулася на мене. Розлила коктейль на мою сорочку, потім поцілувала при камерах, а тоді ще й ляпаса дала! — кричав він. — Говорила, якісь дурниці, що я нібито я тобі зрадив.

— Ну цей...— я опустила голову та почала розглядати свої нігті. — Мені здалося, що ти мій колишній.

— Та ти що? — хлопець аж кипів від злості. — Невже твій колишній хлопець — мій брат-близнюк?!

— Ну тоді все здавалося саме так, — я піднялася з дивана. — Було і пройшло. Ми ж більше не побачимося з тобою.

— Звісно, — він кивнув головою, а тоді кинув у мене якимось планшетом.

Я поспішно спіймала його та глянула на екран. Там була наші з ним фотографії. Спочатку та, де я цілую його, потім даю ляпаса, а тоді ми тікаємо. Я дивилася на це все з відкритим ротом та важко сіла на диван, а тоді почала читати:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 44
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"