BooksUkraine.com » Фантастика » Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід 📚 - Українською

Читати книгу - "Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід"

141
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід" автора Роберт М. Вегнер. Жанр книги: Фантастика / Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 157
Перейти на сторінку:
їм людські жертви. Я вірно кажу?

— Авжеж, — кивнув Ловчий.

— Прикликають демонів і створінь з-за меж світів, користуються поганою магією.

— Неаспектованою магією, бурмістре. Вони не беруть Силу з безпечних для людей Джерел, не ходять Стежками, але протягують руки за їхні межі, до магії духів, до Сил, які дрімають на межі Мороку або поза нею, — Ловчий вийняв з тубуса сувої пергаменту й розклав їх на столі. — Навіть аспектована магія, що охоплює джерела Сили, які вважаються безпечними, може змінити людський розум, викривити його, ввести в безумство. Ось чому маги та чародії проходять багаторічний вишкіл, а за кілька років насампе-ред учаться захищатися від цього. Про неаспектовані чари ми майже нічого не знаємо. Великий Кодекс у своєму остаточному вигляді виник майже триста років тому, а складання його тривало чверть століття. І це зробили не тільки для того, аби ті чародії, які володіють аспектованою магією, могли придушити конкурентів, але й тому, що інші різновиди чарів завжди — повторюю, завжди — змінюють людську свідомість, але найчастіше — тіло. Агери на півночі користуються магією духів, але вони не люди. А в царствах поза межами Імперії маги — і навіть цілі гільдії магів — також доволі часто намагаються потягтися до забороненого знання. Це завжди закінчується погано. Зрештою навіть тут, на Сході…

До столу підійшов Ласкольник. Тримав чотири кубки й циновий глек.

— О, чудово, — монах взяв у нього кубки й використав як притискачі для кутів пергаменту.

— Це карта найближчих земель.

Пергамент був розмальований усіма кольорами. Кайлін впізнала Амерту, головним чином тому, що її намалювали яскравою синявою й підкреслили знаком «вода».

— Ви, генерале, мали рацію, коли згадували, що всі напади Послідників приписували кочівникам. Вони саме так і діють: підбурюють, плутають сліди, змушують підозрювати інших. Чим сильніше палає кордон, тим краще для них. Може, вас зацікавить інформація, що коли вони нападали на се-кохландійців, то сліди чітко вказували на те, що напад скоїла одна з наших хоругв або хтось із вільних чаарданів. Що більше ненависті поміж нами та кочівниками, то краще.

Він схилився над картою, й Кайлін очей загубила її поглядом.

— Вже десять днів триває велика облава на ту банду. З нашого боку в ній беруть участь майже всі стражники, яких зміг послати Храм Володарки Степів, а ще семеро Ловчих. З боку се-кохландійців — триста Вершників Бурі та кілька менших жереб’ярів. Це тому ви, генерале, наштовхнулися на Блискавок так далеко на північному заході Степів. Вони не шукали вас, а лише намагалися зачинити пастку. Якісь питання?

— Чому вони тут, а не на своєму боці кордону, і де наші?

— На їхньому боці кордону, вочевидь, — пирхнув Ловчий. — Вночі наша старанно спланована акція геть розвалилася й усе перемішалося. У цій банді десь із десяток Послідників, з них кілька володіють доволі сильними чарами. Вони водили нас за ніс і, не буду приховувати, їм майже вдалося втекти. Цей загін Блискавок в останню мить перейшов кордон, відрізаючи їм шлях вглиб Імперії. Тепер ми точно знаємо, де вони і я сподіваюся, що завтра ми з з ними покінчимо.

— Лише завтра? — Веторм не приховував сумнівів.

Ловчий стенув плечима.

— Напевно, не раніше. Ця банда переховується отут, — постукав пальцем по плямі на мапі. — В Урочищі.

Ласкольник кахикнув.

— Не знаю чому, але від тої миті, коли я побачив цю карту, — чогось такого я й сподівався.

— А я — ні, — буркнув Веторм. — Ніхто не переживе ночі в Урочищі, тож, вважаю, немає сенсу тим перейматися. Блискавки можуть повертатися до себе.

— Чергова мудрість капітана Веторма, — гі-Цирен випростався. — І чергові порожні балачки. Повоєнні Урочища розкидані по всій Імперії та за її кордонами. Найвідоміші та найбільші — це Кармазинові узгір’я, що на півдні Понкее-Лаа, та Вендерладське Багно, яке розташоване в сотні милях на північний схід від Старого Меекхану. Те, що лежить на півдні від міста, таке мале, що його навіть не завжди згадують у книгах гільдій магів.

Він наповнив кубок, сполоснув горлянку і продовжив.

— Якщо ви запитаєте про Урочища чарівників, то почуєте, що це місця з особливо активними Джерелами Сили. Як аспектованими, так і дикими. Вам розкажуть, що там з’являються створіння, змінені отими дикими Джерелами. Маги описують Урочища як те, що має своє місце в природному порядку, — гі-Цирен видав дивний звук, напівпирхання-напівсміх, і захлинувся сухим, свистячим кашлем.

— Вибачте, — жоден із тих, хто згромадився навколо столу, не промовив ані слова. — Надто багато ночей на мокрій землі та в сідлі. Хе-хе, слуга Володарки Степів, а його ламає в кістках та рве в грудях від спання на траві, — він повернувся до теми. — Натомість духовенство, жерці та монахи розповідатимуть вам, що Урочища — це примарний слід присутності Небажаних у нашому світі; це те, що залишилося від них по Війнах Богів. Що це місця, які можуть стати брамами до інших місць, до інших… районів Всесвіту. Найчастіше це землі, на яких під час Війн Богів сталася якась сутичка чи битва із використанням небачених для нас Сил. В Урочищах боги, або ж Небажані, сходили на землю у повному — або ж майже повному — вимірі; а сходячи, змінили її.

— Нам про це відомо, — Ласкольник зняв із пергаменту один кубок і також налив собі вина. — Ми живемо поблизу Урочища, яке лежить ледве затри милі на південь від міста, лише тому, що досі звідти нічого не лізло. Єдина його вигідність — це те, що ми не маємо боятися нападу кочівників із того боку. Але ти не відповів на запитання Веторма. Чому ти вважаєш, що Послідники переживуть ніч в Урочищі?

Кайлін тихцем усміхнулася. Її кха-дар не любив надто довгих перемовин і починав втрачати терпець.

Ловчий вийняв з тубусу нову мапу, трохи більшу. Вказав на синю лінію, яка звивалася посередині пергаменту.

— Оце — річка Амерта. Кордон між Імперією та се-кохландійцями. Оця плямка біля західного кінця — це Урочище, яке зветься Дикою Лукою. Воно малоактивне й маловідоме. Наступна пляма, по прямій це буде десь сорок миль, — це Прокляття Ґертисса, далі — Кривавий Ліс, Урочище відоме та жахливе. Наступне — це ваше, таке спокійне, що йому навіть не вигадали власної назви.

Згори Кайлін бачила лише долоні Ловчого, які рухалися від однієї плямки до іншої.

— За річкою, у Степах, є наступне, яке до приходу се-кохландійських племен звалося Порожнім Сміхом. Гм, місцеві кочівники мали дивне почуття гумору. Наступне Урочище знаходиться отут, поряд із Ґрель-Ренн. Кочівники звуть його Дрегоннен, Темне Місце. Останнім

1 ... 6 7 8 ... 157
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід"