Читати книгу - "Як керувати рабами"

Ціна, що її ви мусите бути готовими заплатити за раба, звичайно, залежить від якості товару. Майте на увазі: раби не надто дешеві. У середньому за здорового дорослого чоловіка віком від п’ятнадцяти до сорока років розраховуйте викласти тисячу сестерціїв. Такої ж якості жінка обійдеться вам трохи дешевше, скажімо, у вісімсот сестерціїв. Коли зважити, що небагатий римлянин на п’ятсот сестерціїв може рік годувати родину з чотирьох осіб, ви зрозумієте, яке значне капіталовкладення являють собою раби. Старші й молодші раби мають однакову ціну: ті, кому вже виповнилося сорок, коштують близько восьмисот сестерціїв, як і підлітки від восьми до п’ятнадцяти років. Зовсім старі чи зовсім юні — ті, кому вже далеко за шістдесят, і діти до восьми років — обійдуться вам дешевше, приблизно по чотириста сестерціїв. Також майте на увазі, що ціна буде вищою, якщо раб уже здобув якісь навички — скажімо, вміє читати, вести грошовий облік або надавати послуги перукаря.

Звичайно, якщо дозволяють статки, то можливості ваші безмежні. Існує багато прикладів, коли заможні люди викладали колосальні суми за непересічні екземпляри, які б могли сприятливо вплинути на статус свого власника. Маркові Антонію,[12] наприклад, работорговець Тораній продав двох рабів-близнюків рідкісної вроди. Подейкують, покупець заплатив за них двісті тисяч сестерціїв. Однак виявилося, що торговець його ошукав: насправді один із хлопчиків був народжений в Азії, а другий — у північних Альпах. Це з’ясувалося, бо вони мали зовсім різну вимову. Коли знавіснілий Марк Антоній постав перед Торанієм, винахідливий работорговець запевнив, що саме через це й виставив таку високу ціну. Адже якщо брати схожі один на одного, у цьому немає нічого особливого, але така подібність між дітьми різних рас воістину унікальна і безцінна. Марк Антоній, хоч і був розлючений, захопився винахідливістю торговця й повірив у те, ніби ці «близнюки» є й направду блискучим його набутком і відповідним чином засвідчують його високий статус — статус правителя Рима разом з Октавіаном.

Можу додати, що найвища «нормальна» ціна за раба, про яку мені вдалося дізнатися, — це сімсот п’ятдесят тисяч сестерціїв, запропоновані Марком Скавром[13] за граматика Дафніса, якого продавав Аттій із Пізавро. Звичайно, цю суму значно підвищили відомі раби-актори, що купували собі свободу зі своїх колосальних прибутків. У давні часи актор Росцій,[14] як кажуть, заробляв п’ятсот тисяч сестерціїв на рік, тож він, напевно, заплатив набагато більше за своє звільнення. Відомі й інші особливі випадки. Один із рабів Нерона,[15] який брав участь у воєнній кампанії проти вірменського царя Тірдата, одержав свободу в обмін на награбоване майно, що дорівнювало приблизно тринадцяти мільйонам сестерціїв. Відомо також, що Луторій Приск купив євнуха Паезона у Сеяна, прибічника Тиберія[16] за п’ятдесят мільйонів сестерціїв. Таку ціну було сплачено, щоб задовольнити власну забаганку і продемонструвати своє багатство, а зовсім не тому, що раб був хоч трохи того вартий. Це показує, наскільки неспокійним і страшним був той час, коли Рим перебував під лихим впливом Сеяна: усі були надто заклопотані, щоб зупинити таку скандальну угоду.

Варто приділити увагу характеру раба, якого ви збираєтеся купити. Чи не здається він вам нерішучим і безхарактерним або, навпаки, відчайдушним і зухвалим? Найбільше для роботи підходять не боягузи й не надто сміливі: і з тими, і з іншими ви потім намучитеся. Ті, кого легко залякати, навряд чи зможуть виявляти наполегливість у роботі, а надміру зухвалими важко буде керувати. Однак у деяких випадках, особливо коли йдеться про вибір домашньої прислуги, доречно звернути увагу на ввічливих і скромних. Домашні раби мають бути як миші: тихі, сором’язливі, але постійно сновигають туди-сюди, зайняті якимись справами. Звичайно, вам слід остерігатися тих, хто просто прикидається такими в надії на спокійне життя. Багато рабів демонструють правильну поведінку для того, щоб їм доручили необтяжливу домашню роботу на кшталт прислуговування за столом, що дає їм можливість розслабитися між сніданком і обідом, обідом і вечерею, а також підживитися недоїдками з хазяйських тарілок.

Коли справа доходить до купівлі рабів, господар має бути пильним! Якщо ви побачили раба чи рабиню, які вас зацікавили, обов’язково добре їх огляньте. Якби ви купували коня, то зняли б із нього попону, щоб краще роздивитися його будову і виявити наявні чи потенційні вади. Так само ви повинні примусити работорговця зняти одяг з раба. Можете вірити кому завгодно, тільки не работорговцям: нерідко вони намагаються замаскувати дефекти одягом. Щоб приховати вивернуті всередину коліна, на раба одягають довгу туніку. Або яскравим одягом намагаються відволікти увагу від худих і кволих рук. Пересвідчіться, що в чоловіків неушкоджені обидва яєчка: ви ж, напевно, хочете, щоб вони розмножувались. Інакше кажучи, ви маєте все промацати й обстежити, аби переконатись у тому, що знаєте всю правду про товар, який вам підсовують.

Работорговці — найбільш недобросовісні люди у світі, й вам необхідно докласти зусиль, аби розкрити всі їхні підступи. Їх цікавить винятково одержання прибутку, й заради цього вони готові піти на будь-яке шахрайство. Але найгірші торговці євнухами, оскільки вони ладні навіть скалічити раба, зневаживши природу, якщо так можна буде підвищити його вартість. Багато рабів одержують ті чи інші ушкодження, поки їх доправлять до місця продажу: втрачають вагу, страждають від ран, завданих кайданами. Работорговці обов’язково спробують приховати ці дефекти, тож будьте напоготові! На тіла охлялих рабів вони наносять смолу терпентинного дерева, щоб пом’якшити шкіру, так що раби можуть здаватися вгодованішими. Або використовують засоби для видалення волосся, зроблені з крові, жовчі та потрухів тунця, щоб видалити рослинність із обличчя й зробити раба молодшим на вигляд. Або змішують корінь гіацинта із солодким вином і дають його підліткам, щоб уповільнити появу в них ознак статевого дозрівання та початок сексуального розвитку. До інших видів шахрайства належить застосування барвників, аби додати рум’янцю блідим щокам нездорового раба, приховування незагоєних ран і давніх шрамів під пишним одягом.

Ставте запитання, не беріть на віру того, що говорить работорговець. Розпитайте його про характер раба. Якщо мова йде про жінку, поцікавтеся, чи здатна вона народжувати дітей. З’ясуйте, чи не було в неї мертвонароджених немовлят, чи регулярні в неї менструації. Дізнайтеся, чи не скоїв раб якихось тяжких