Читати книгу - "Як керувати рабами"

злочинів, чи не схильний він до втечі, чи не було йому присуджено битися з хижими звірами на арені цирку. Усі ці факти свідчать про такий характер, без якого ви цілком обійдетесь у власному домі. Остерігайтесь розумних рабів, якщо ви не маєте наміру навчити їх вести листування або зробити читцями. У будь-якій іншій якості розумний раб завдасть вам лише зайвих турбот. Однак розпитайте також, чи не має раб якихось моральних вад: можливо, він призвичаївся до азартних ігор, чи любить випити, якщо випаде така нагода, чи водить компанію з іншими рабами чоловічої статі.

Уникайте рабів, що схильні до меланхолії. Бути рабом — не найкраща доля, і ті, хто має журливу вдачу, у рабстві западуть у тугу. Така поведінка є одним із джерел роздратування для рабовласників. І правда, як можна покладатися на робітників, які за першої-ліпшої нагоди можуть розридатися, а то й намагаються порішити себе? Згідно з законом, продавець зобов’язаний повідомити потенційному покупцеві, якщо раб уже намагався вчинити самогубство. Але ми не завжди можемо бути впевненими в тому, що нам кажуть правду, тож краще довіряти власним інстинктам. Самогубства є більш поширеною проблемою, ніж вам може видатись. Адже, як мовить приказка, «краще померти, ніж бути рабом», або ще: «Той, кому не подобається бути рабом, обов’язково буде нещасливим, але рабом через це бути не перестане».

Після того як ви ретельно вибрали раба і домовилися про ціну, обов’язково отримайте на руки контракт. Відповідно до нашого контрактного права, продавець повинен назвати поручителя, який гарантує повернення грошей, якщо покупець висловить обґрунтовані претензії. У контракті мають бути вказані ваше ім’я і становище, ім’я (або прізвисько) раба, його походження, ціна, ім’я продавця, ім’я поручителя, дата і місце підписання контракту. Зверніть увагу на те, що майно невільника, зокрема й гроші, які йому вдалося накопичити, переходить у власність нового господаря разом із рабом, якщо інше не обумовлюється окремо.

Обов’язково візьміть у продавця письмову гарантію щодо здоров’я раба. Перевірте, чи правильно ви зрозуміли, що охоплює ця гарантія: у ній повинні бути зазначені хвороба, схильність до втечі та азартних ігор, натомість не згадується про лінькуватість і неприємний запах із рота. Не завжди буває ясно, що означає слово «здоровий». Чи можна вважати раба, у котрого відрізаний язик, здоровим? Фактично будь-який раб має якийсь дрібний дефект. Я стикався з такими: мочиться в ліжко, страждає на падучу хворобу, не має пальця на нозі, заникується, нечистий на руку. Усі ми знаємо, що таке поганий раб: на нього не можна покластися, він ледачий, працює повільно, всюди запізнюється, він є жадібним і зажерливим, упертим і норовливим; він потворний на вигляд (наприклад, косоокий і пузатий), сутулиться і пересмикує плечима, коли говорить. Також ми маємо чіткі уявлення про «хорошого» раба: чесний і відданий, старанно працює і ніколи не скаржиться на втому. Проблема в тому, що ці два типи дуже складно розрізнити, коли їх «причепурили» торговці.

Після оформлення покупки вам треба подумати, яку роботу слід доручити своєму рабові. На нього можуть чекати найрізноманітніші завдання. Загалом раби діляться на два види: сільські та міські. Тих, хто працюватиме в сільській місцевості, можна навчити ремесел орача, садівника, водовоза, гончара, двірника і т. д. Рабині даватимуть лад одягу й домашньому начинню, прястимуть вовну або робитимуть масаж. Тих, хто працюватиме в міських господарствах, теж треба приставити до певних видів роботи. Так, вродлива жінка найкраще підійде для того, щоб прислуговувати за столом. Якщо ви заможні, то можете мати цілий почет рабів, кожен із яких виконуватиме свою конкретну роботу в домі. Це будуть носії, секретар, який уголос читатиме вам листи та писатиме відповіді на них. Інші можуть забезпечувати м’який музичний супровід під час трапез або працювати брамниками, наложницями, розпорядниками, посильними.

Рабині займаються хатньою роботою і дають приплід. Звичайно, люди із сумнівною репутацією купують їх і для роботи в домах розпусти. У наші дні багато римських матерів не бажають брати на себе важкі обов’язки вигодовування і виховання власних дітей і з радістю залишають цю роботу рабиням-годувальницям. Зауважмо, що вибрати правильну годувальницю дуже важливо, адже нерідко саме вона стає тією жінкою, яку ваша дитина вперше назве мамою. Коли йдеться про догляд за моїми дітьми, то в няньки я зазвичай беру тих рабів, яких мої рабині народили від мене. Раби, пов’язані з вами найтісніше, — це ті, хто доглядав за вами, коли ви були маленькими. Мій колишній наставник, Фелікс, відводив мене зранку до школи, оберігав від різних неприємностей і допомагав у всьому, від одягання до гри в гладіаторів. Звісно, йому дали таку роботу, бо нічим іншим він займатися не вмів. Як сказав великий афінський державний діяч Перикл, коли побачив раба, який упав з дерева і зламав ногу: «Щойно він перейшов у наставники».

Багато з рабів-наставників бувають дійсно високоосвіченими. Тільки вам вирішувати, чи потрібен вам абсолютно неосвічений помічник для ваших синів, на кшталт Фелікса, чи належним чином вихований раб, котрий допоможе їм розвиватися і зробитися справжніми державними діячами, якими б ви хотіли їх бачити. Найгірше використовувати за наставника для своїх дітей того раба, котрий лише краєм ока зазирнув у книжку, а вже забрав собі в голову, що він найрозумніший. Такі лише заважають належній освіті дитини, а іноді навіть нав’язують дітям свої обмежені уявлення. Це особливо важливо, бо такі наставники легко можуть наділити підопічних своїми хибами. Навіть Александр Великий, як кажуть, постійно потерпав через вади свого наставника Леоніда.

Остерігайтеся марнославства. Немає нічого вульгарнішого за соціального парвеню, у якого цілий сонм абсолютно непотрібних йому рабів займається всілякими дурницями просто через те, що господарю забаглося продемонструвати всім навколо своє непомірне багатство. Один мій знайомий вільновідпущеник тримав раба, чиєю функцією було нагадувати своєму господареві імена людей, яких той приймав. Уявіть, як це образливо для гостей, коли їхні імена нагадує хазяїнові якийсь раб! А ще гірше, коли цю роботу доручають старому слузі, який уже не годиться ні для чого іншого і від старості стратив розум. Він постійно помиляється, змушуючи всіх ніяковіти. Можливо, найкурйозніший випадок такого використанням рабів пов’язаний із багатієм на ім’я Кальвізій Сабін. Він успадкував величезний статок, але був неосвіченим, і пам’ять його була настільки поганою, що він не міг запам’ятати навіть імена героїв Гомерових поем. Бажаючи показати себе освіченою людиною й так довести, що заслуговує на багатство і високе становище, він за високу ціну купив кількох розумних рабів і примусив їх запам’ятати найвидатніші витвори літератури. Один мусив вивчити напам’ять