Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

— Я зрозуміла, — кивнула Феліція. — А що думає Імператор щодо моєї сили поглинання?

— Імператор здивований. У принцеси Феллінії такої сили не було, але він вважає, що ти розвинула поглинання із сили підзарядки від рослин. Хоча ніколи раніше такого не траплялося.

— Але ж він не покарає мене за володіння цією силою?

— Не покарає. Якщо ти, звичайно, не вбиватимеш.

— Я що схожа на маніяка?

— Ні, — Фірніет усміхнувся. — Ні в якому разі. Але з твоєю силою треба розібратися. Думаю, найкращим варіантом буде відвідати Етіренію. Нам у будь-якому випадку потрібно дізнатися, що говорять про зникнення Валідани і подивитися, чи зможемо ми отримати доступ до розлому, а потім розпитаємо когось із місцевих, що вони знають про винищення магів-поглиначів королем Детреном.

— А нас так легко пропустять до Етіренії?

— Ти читала історію принцеси Феллінії? Хіба не пам'ятаєш, як вона рятувала Еділана?

— У вигляді кішки! Точно! — Феліція усміхнулася. Вона й забула про цю свою здатність.

— А за допомогою ми звернемося до Роани Манорі. Феллі вона допомогла, допоможе і нам.

 — Ми завтра поїдемо? — Феліція вже передчувала захоплюючу подорож.

— Краще б ми поїхали в п'ятницю, — посміхнувся Фірніет, — але я бачу твоє нетерпіння. Поїдемо завтра рано-вранці, а надвечір повернемося. Швидко все розвідаємо, а потім будемо аналізувати.

— Хіба ми не можемо затриматись там на кілька днів? — здивувалася Феліція.

— А вчитись хто буде? — Фірніет засміявся. — А працювати?

— Ой, я й забула про академію. Може, візьмемо відпустку?

— Взимку будуть канікули. Після Нового року. Він тут в той же час, що й у вас святкується.

— Але до Нового року ще добрих два з половиною місяці! — обурилася Феліція.

— У нас буде час спокійно в усьому розібратися, Феліціє, не гони коней. На вихідних їздитимемо в потрібні нам місця, а в решту часу — будуватимемо плани. Я звик все ґрунтовно вивчати, перевіряти і лише потім діяти. Навіть не намагайся мене прискорити, — Фірніет жартівливо погрозив пальцем Феліції, бачачи, що вона все більше хмуриться. — Добре продуманий план — головна запорука успіху. Ми йтимемо повільними, акуратними кроками, але зробимо все з першого разу і правильно.

— Який же ти зануда, Фірніете! — засміялася Феліція.

— Який уже є, — Фірніет прибрав вино і, взявши Феліцію за руки, підняв з крісла і притяг у свої обійми. — Пішли спати. Завтра насичений день.

Засипаючи тієї ночі на плечі у Фірніета, Феліція розуміла, що він має рацію, але душа її жадала негайного бою. Все-таки вони дуже різні. Феліція любила Фірніета, їй було так затишно і спокійно поряд з ним, але її душу почали точити сумніви: чи зможуть вони бути щасливими за таких різних характерів?