Читати книгу - "Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда"

– Точно, я все думав, що я ще забув, – ректор змахнув рукою, і мій розклад дещо інакше систематизувався, а години і в непарні дні тижня заповнились роботою лаборанта. – Так краще.

– Але ж…

– Мейв, – без тіні усмішки та злорадства, що мені здалось я бачила в його очах ще мить тому, промовив Стрейт. – Ти або вчишся за цим графіком, або я таки власноруч виключу тебе. Ти досить сильна, здібна дівчина, що має купу таємних знань північних відьом, але разом з тим ти безвідповідальна, весь час наражаєш себе на небезпеку, та порушуєш купу правил академії. Буде дивно, якщо я заплющуватиму на все це очі. Та й я старшенно стомився бігали підворіттями у пошуках своєї студентки.

Подумаєш, двічі побігав і вже втомився. Слабенький якийсь у нас ректор.

– Тож закидаєте мене роботою? – махнувши аркушами, запитала я.

– Яка ти кмітлива дівчинка, – усміхнувся ректор, пройшовши до свого улюбленого крісла, та впавши в нього з усією втомою, що він назбирав за перший тиждень свого ректорування.

– Гаразд, – усміхнулась я у відповідь. – Як скажете.

Здається, не такої реакції чекав ректор. Його усмішка трохи зблякла, в очах проблиснула підозрілість і сумнів. Здається, Стрейт вважає, що я не здамся і вичварю щось, попри всі його перестороги? Не збираюсь я цього робити. Ну хіба… може на бальних танцях щось станеться. Я не танцюристка від слова зовсім.