Читати книгу - "Господар Вовчої Гори, Нія Козач"

Знаходячись тут, у цьому місці, у цих умовах, почала усвідомлювати, що всі мої проблеми, які були до цього, виявилися таким малозначущими. Я щиро шкодувала про своє рішення відправитись сюди, щоб подумати на одинці. Якби я могла повернути час назад, моє рішення, очевидно, було б інакшим. Я нізащо у світі більше не торкнулася б того проклятого амулета.  

Минали довгі хвилини, які повільно перетворювалися на нескінченні години. Мої сльози давно вже висохли, залишивши по собі набряклі очі та нестерпний головний біль. Я лежала, скрутившись калачиком, і за всю ніч так і не зімкнула очей. Мої думки хаотично формувалися, видаючи все нові й нові сценарії подій, кожен наступний з яких був у рази гірший за попередній. Я то жаліла себе, то проклинала долю, то намагалася придумати план утечі, та одне залишалося незмінним: я молилася всім вищим силам, яких знала, щоб мого амулета ніхто не знайшов і я мала шанс повернутися додому.