Читати книгу - "Чорна акула в червоній воді"

Через непричинене вікно долинало тріскотіння цвіркунів і крики птахів. Сонячний диск виплив з-за скель і зазирнув у кімнату, зразу наповнивши її теплим пилом. Софія визирнула у вікно — зелений луг, що виріс на нанесеному вітром на кам’яне плато грунті, духмянів і рябів квітами. Та далі, де грунт закінчувався, знову починалося каміння, і на висоті кількох кілометрів каміння плато переходило у сніг і лід.

Софія милувалася краєвидом, поки стогін, що пролунав десь зовсім поряд, не примусив її здригнутися від несподіванки. Так значить то був не сон? Стогін повторився ще раз, зовсім близько. Тепер вона була певна, що то не сон і що стогін долинав із сусідньої кімнати.

Софія навшпиньки підійшла до дверей, трохи прочинила їх і приклала око до щілини. Ліна в нічній сорочці, зі скуйовдженим волоссям, залізла в постіль до Тіни і цілувала їй груди, а та, зовсім оголена, стогнучи, вигиналася всім тілом.

Ліна і Тіна — двадцятирічні сестри-близнюки. Вони вже другий рік на важкодосяжній метеостанції в горах і, схоже, знайшли чим заповнити прірву вільного часу. Софія відсахнулася і позадкувала до своєї кімнати. Вона на станції лише другий тиждень, і такі розваги їй в дивину. Причинила двері і почала похапцем одягатися, з тривогою поглядаючи в бік дверей і, мабуть, не без підстав побоюючись, що і їй можуть запропонувати взяти участь у цій безсоромній оргії.

Та, на щастя, двері залишаються зачиненими — мабуть, Ліні з Тіною зараз не до неї. Полегшено зітхнувши, Софія тихо вислизає з будинку.

О господи, ще в Харкові їй говорили, що всі дівчата на віддалених метеостанціях займаються такими справами, та до цієї хвилини вона не вірила жодному слову. Значить, це не вигадка!

Вона сідає на приступку ганку і довго думає про те, що побачила. А якщо сестри почнуть чіплятися до неї, щоб вона приєдналася до них? Ні. Софія вирішує, що ніколи не буде цього робити.

Нема нічого гіршого, ніж самотність утрьох. Тим більше, коли навкруги прямовисні стіни і кам’яні стовпи. Софія не проти сексу. У неї гарна фігурка, вродливе личко з правильними рисами, зелені очі. Чоловіки ніколи не лишали її без уваги, та до такого різновиду сексу вона поки що навряд чи готова.

Втім, вона не впевнена, що готова до сексу взагалі. Секс лякав її. Можливо, тому, що вона виховувалася в неповній сім’ї? Батько покинув; їх з матір’ю, коли Софії ледве виповнилося п’ять років. І вона багато своїх комплексів відносила на рахунок того, що їй у дитинстві не вистачало чоловічого товариства.

Можливо, їй було б простіше, якби мати в дитинстві щось розповідала їй зі сфери інтимних відносин між чоловіком та жінкою. Софія згадала, як у неї в тринадцять років вперше з’явилися місячні, і як це її вразило. Софія тоді подумала, що умирає. Але найбільше її вразило — вона пам’ятала той день, коли їй стала зрозумілою суть інтимних відносин. Це трапилося десь через півроку після того, як у неї почалися місячні.

Не можна сказати, що питання сексу так хвилювало її. Але до того дня вона думала, що вже знає про відносини між чоловіком та жінкою все. Софія була впевнена, що чоловік та жінка сплять разом без одягу і таким чином у жінки через деякий час народжується дитина.

Та якось материна подруга, не помітивши, що Софія знаходиться в сусідній кімнаті і що двері прочинено, сказала:

— Чоловікам що — засунув, витягнув, а всі проблеми — у жінок.

Софія тихо пройшла до своєї кімнати і довго думала, що вони мають на увазі.

Вона все зрозуміла лише наступного дня, підвівши очі на похабний малюнок на паркані. Найдивніше те, що вона бачила його ледве не щодня, знала, що оголені чоловік та жінка зображені в дивній позі — це соромно, але не знала, що та поза означає. І лише тепер, згадавши слова тієї жінки, зрозуміла все.

Вона бігцем кинулася додому, прослизнула до своєї кімнати і упала на ліжко, уткнувшись обличчям у ковдру. Вона згадала появу місячних, яка так вразила її нещодавно, і подумала: «О господи, до всього ще й це…» — їй було страшенно шкода жінок, але найбільше шкода було себе.

Софія так і не зайнялася сексом, перш ніж потрапила на цю осоружну метеостанцію. Вона згадала два випадки, коли до цього ледь не дійшло. Перший, коли до неї клеївся технікумівський викладач з радіотехніки.

Метеорологи обов’язково вивчають курс радіотехніки. По-перше, тому, що мають користуватися пристроями зв’язку — хоча б телетайпом чи радіостанцією, а по-друге, тому, що в метеорології використовується безліч радіотехнічних штучок.

Викладачем радіотехніки був двадцятип’ятирічний випускник харківського інституту радіоелектроніки, високий, досить симпатичний блондин. І, мабуть, серед студенток не було жодної, котра б не мріяла, що красень-викладач зверне на неї увагу.

Курс радіотехніки був надзвичайно важким для Софії. Вона нічого не розуміла в потоках електронів, лампах та транзисторах. Їй ніяк не щастило здати лабораторну роботу по закону Ома. Треба було потрохи просувати ручку реостата і записувати покази вольтметра та амперметра. Потім на «міліметрівці» побудувати лінію залежності струму від напруги. Більшість студентів давно вже зробили це і розійшлися по домівках. І лише в Софії замість ідеальної прямої, яка мала відобразити