Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Це сказав злочинець, що довгі роки ховався від закону, продовжуючи безперестану порушувати його, - перебив його Ну-Ван, нервово постукуючи гострими пальцями з масивними перстнями, по золотого кольору мантії, стараючись своїми словами нанівець звести довіру до Кірка, що останні роки був ватажком повстанців. - Немає віри Вашим словам.
Таіра мовчки дивилася на цей балаган, роблячи для себе помітки. Але тільки-то вона хотіла відкрити рота та висказати все, що про них думала, величезні двері в тронний зал знову прочинилися, і в середину зайшла ще одна представниця високої знаті.
- А моїм словам ви повірите? – почулося позаду міністрів, і всі повернулися на жіночий голос, що притягнув до себе увагу.
Висока та струнка блондинка, що у свої роки могла дати фору любій молодиці, велично крокувала до трону, усім своїм видом показуючи місце у харчовому ланцюгу. Риси її обличчя були такими знайомими, але коли Таіра мельком кинула оком на делегацію новоприбулих та в її складі віднайшла Кара Дарека, все відразу стало на своє місце.
- Кара Лін Прайм – правителька Харонії, - оголосив Дарек голосно, аби усі присутні зайвий раз не здогадувалися хто до них завітав, а сам помахав Марах рукою, відправивши дівчині милу посмішку, і вона відповіла взаємністю.
- Вітаємо величну, - піднявся галас по тронній залі разом з неоднозначними поглядами присутніх, які зовсім не очікували бачити тут подібного гостя.
- Вітаємо величну, - промовила Марах та поклонилася, зовсім забувши настанови Тодея Бару.
- Вітаємо, Кара Лін Прайм. – Сата Ну-Ван і на цей раз очолив присутніх міністрів, вийшовши на перед та поклонившись перед правителькою сусіднього домену, як того велів етикет. - Що Вас сюди привело сьогодні?
- Я прийшла засвідчити особу спадкоємця Даару та стати почесним свідком сходження нового Прайма Овірії, як того велить закон імперії. Ви маєте щось проти? – говорила до міністра, а сама не відводила очей від Таіри, що так само вивчала рівну собі.
- Зовсім ні, - відповів той та скривився, переживаючи, аби між доменами не розгорівся політичний конфлікт. - Сьогодні ми розглядаємо питання наступника, але воно спірне, адже вся сім’я Даару була вбита, і Даару Адель, якою себе виставляє ця особа, була серед списку загиблих.
- Ви особисто бачили її мертве тіло?
- Ні, моя пані, - відповів Ну-Ван та знову скривився.
- І я не бачила. Зате я бачила її живою, - ошелешила Кара Лін присутніх своєю заявою та не відриваючи від Таіри очей, різко відкрила свої крила, і відреагувавши рефлексом, велетні Марах послідували її прикладу, зовсім не слухаючи хазяйку.
Білі гіганти з рожевим відливом вітали рівних собі, ніби жили окремим життям та мали власну свідомість, а його близнюки з блакитним відливом, тяглися на зустріч, бажаючи доторкнутися до родича, і це було так захоплююче. Всі навколо, дивувалися баченому. Навіть Кірк не очікував подібного, милуючись тріпотливим танцем пернатих, зате Дарек мило посміхався цьому, добре знаючи свою матір та те, що ефектні виступи були її особистою фішкою.
- Дочка своєї матері, як дві краплини схожа на Даару Кім. Дочка свого батька, що перейняла на себе імператорське благословення перед його смертю, - слова величної зазвучали на весь зал, аби всі, без винятку могли почути її, а сама правителька сусіднього домену, згодом повернулася до присутніх, аби вони ще й бачили її. - Я була присутня в день коронації Даару Мінаха, ставши однією із поважних свідків передачі імператорського благословення, і я підтверджую її особу та запевняю усіх присутніх, що ці крила – дарунок самого імператора.
- Не може бути, вона і правда вижила, - шепіт, що доносився від міністрів, дав зрозуміти, що навіть ті, хто ще визначався, увірували в істинне.
- Вижила, - відповіла Кара Лін присутнім. – Чотирнадцять років тому Тодей Бару Прайм врятував дитя піднебесної, аби у відведений час вона мала змогу скористатися правом крові та отримати своє по праву. Істина в тому, що Даару Адель ще в дев’ять років була коронована, витримавши силу благословення, що іноді не під силу витримати дорослому. Тож, зараз вона не потребує Вашої згоди на те, чим давно володіє, - строгим поглядом обійшла міністрів, по очам яких, вбачалося незадоволення. - За законами імперії, Ви лише повинні підтримати свого кровного правителя, бо інакше, той, хто противиться крові, буде покараний разом зі своєї сім’єю. Це право крові, п’ять родів вибороли сотні років тому, заснувавши піднебесну разом з імператором, і ніхто не має права суперечити йому. Такий закон імперії Хобар, і якщо Ви йому опираєтеся – смерть стане вашим покаранням, - грізно зауважила під кінець, настрахавши найсміливіших, хто ще й досі мав сумніви, щодо нової правительки.
Галас пройшовся по залу, підводячи присутніх до того, для чого вони зібралися. Власна шкура міністрів була дорожче за ті блага, що від сьогодні почали розтавати, як сніг на сонці, а противитися слову Прайма іншого домену, який підтвердив кровного спадкоємця, було, що кинути особистий виклик.
- Голосуйте, - додала Кара Лін Прайм сталевим голосом, не давши міністрам часу на роздуми. – Ви ж для цього зібралися?
- Голосуємо, - звернувся Сата Ну-Ван до присутніх, скрегочучи зубами, не маючи бажання далі щось говорити.
- Вітаємо Даару Адель Прайм, - озвучила витончена жінка висновок голосування за нього, повністю задоволена кількістю піднятих рук, що підтверджували передачу трону дівчині, яка стояла поруч. – Нова правителька Овірії, славімо її! – проговорила велична далі та опустилася на коліно перед Таірою.
- Славімо Даару Адель Прайм – нову правительку Овірії, - в один голос проговорили міністри та опустилися слідом за її прикладом, похиливши голову, аби в цьому поклоні засвідчити кровне право на трон, звеличуючи та шануючи дитя піднебесної.
- Славімо Даару Адель Прайм – нову повелительку Овірії, - продублював Кірк ще раз для себе, поклавши долоню на світлий мармур, саме в тому місці, де дав клятву померлому, захищати трон та народ Овірії до кінця свого життя.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська», після закриття браузера.