Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Повернувшись додому, я забрала у Діни Клавіка, погодуючи якого, і засіла з подругою на кухні з єдиною, але дуже важливою метою: вислухати її розповідь про те, як вона провела весь цей час у свекрухи. А потім розповісти їй, що сусідка пропустила, не потрапивши на фестиваль на честь дня народження кронпринца. Наприкінці ж розповіді подарувала їй маленький сувенір, придбаний спеціально для неї на святі — пам'ятну мідну монету, яку чеканили прямо на площі всім охочим за скромну плату.

В результаті цієї розмови подруга була захоплена достатньо, щоб не ставити мені зайвих питань про те, чому мені так раптово знадобилося кудись бігти, чим я там займалася і що взагалі сталося. Оскільки ж на шляху до будинку я заспокоїлася і взяла себе в руки, то й не виявляла хвилювання, яке могло б мене видати.

— Тобто, сама принцеса Вероніка?! — підскочила Діна, ледь не перекинувши чашку зі своїм трав'яним чаєм.

— Так, уяви собі, — кивнула я у відповідь.

Тепер, коли її довбану високість офіційно представили на святі, де вона ще й відзначилася, Діна все одно скоро де-небудь наткнулася б на її обличчя і впізнала дівчину. Тому приховувати особистість занадто активної шанувальниці чоловіка не було сенсу. Навіть більше: так Діна, пронюхавши що до чого, не тільки образилася б, а й почала підозрювати, що я можу їй чогось недомовляти. Тому я вирішила повідомити їй таку сенсаційну новину сама і за першої ж нагоди.

— Ось тобі й красень-чоловік, — похитала головою подруга, спускаючись назад на стілець. — І як взагалі сама принцеса примудрялася вибиратися з палацу, та ще й посеред ночі?

— Не кажи, надто підозріла історія, — насупилась я.

— Щось тут точно непросто, — пробурмотіла вона. — Ну не може навіть найпрудкіша принцеса так просто взяти і покинути палац непоміченою. Та ще й так, щоб потім вештатися біля місця проживання або роботи колишнього придворного мага, що впав у немилість.

— Думаєш, хтось їй допомагав?

— Цілком можливо, — кивнула Діна. — Причому два варіанти. Або це якась фрейліна, чи хтось на кшталт того — хто палає щирим бажанням допомогти бідній закоханій діві... або якийсь підозрілий тип, якому вигідно, щоб принцеса поводилася саме так. Чи то щоб накликати на неї небезпеку чи погану славу, чи бажаючи створити нові серйозні неприємності твоєму чоловікові, а може, взагалі з якоїсь незрозумілої причини. Тільки ось у будь-якому разі ця історія з нещасною відкинутою дівчиною блакитної крові подобається мені все менше й менше.