Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon) "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Матвій
— Твій тато дзвонив. На вечерю нас кликав.
— Справді? А чому тобі дзвонив? — Вета безтурботно бовтає ногами, гризучи яблуко в очікуванні вечері.
— Я й сам здивувався, знаєш? А ще батя сказав, щоб ти подзвонила їм. Уже тиждень ні слуху ні духу про тебе. Я сказав, що обов'язково передам його слова. І замість посиденьок у них, я запросив їх до нас, — окреслюю ножем кімнату, натякаючи що до мене.
Взагалі-то, я хотів сьогодні запропонувати Веті з'їхатися. Але на порядку денному стало питання важливіше. А саме — її брехня. Виявляється, вона не була сьогодні ні в якого з лікарів, хоча прийшовши додому, заявила протилежне. Тип паче, вона запевнила мене, що отруїлася молочними продуктами і їй вже набагато краще.
— Хтось бреше, Мала?
Вета завмирає, встромивши зуби у тверду поверхню яблука.
— Погано починати стосунки з брехні. То де ти сьогодні була в обід. Якщо не на прийомі, то де?
Дівчина відкладає яблуко і лізе в кишеню. Дістає звідти якийсь довгий пластмасовий футляр. Він дуже схожий на тест для вагітності. Такі штуки я вже бачив і запам'ятав на все життя.
Багато років тому Сабріна маніпулювала мною хибним тестом на вагітність. Але Вета не така. Навряд чи їй подібне в голову прийде. Адже це я за нею бігаю та намагаюся утримати. Було б логічніше, якби маніпулював тестом я.
Від усвідомлення того, що я можу побачити там, перевернувши його, мене кидає в жар. Не стане ж Вета показувати мені негативний тест?
Подумки я починаю в голові прокручувати наші незахищені рази й розумію, що останні два тижні всі вони були незахищені. Та й у принципі, я не можу пригадати, коли в нас був безпечний секс? Але я завжди кінчав назовні. Невже достатньо однієї краплі, щоб зародилося нове життя?
— Я вагітна, Матвію. В обід я ходила за тестом в аптеку. Я не знаю, який термін. Затримка у мене тільки два дні.
— Так, де мої сигарети? Мені потрібно закурити!
— І мені! — пищить тонким голоском.
— По губах тобі надаю, ще раз візьмеш до рота цю гидоту!
Знаходжу пачку сигарет і виходжу на балкон. Блядь! Ми ж пили недавно. І вона курила... коли вона востаннє курила? Ось цього я теж не пригадаю. Останні два дні точно ні.
Як цікаво влаштована людина. Ще якихось два тижні тому я навіть думати про дітей не хотів, а тут уже турбуюсь за здоров'я малька, що зародився.
Усе це як сніг на голову. Але чомусь я не відчуваю, що земля пішла з-під ніг. Навпаки з'явився якийсь сенс.
Наше з Ветою кохання подарує нове життя.
Піздець, коли це я встиг перетворитися на сопливого романтика?
Повернувшись на кухню, знаходжу Вету на тому самому місці, от тільки виглядає вона інакше. Зараз під її очима чорні ріки від туші, нібито вона плакала.
— Гей, мала, — підходжу до неї та сідаю навпочіпки. — Чого це ти?
— Ти не хочеш цієї дитини! — вибухає криком вона.
Ну, починається!
— Дурна! З чого ти це взяла?
— Куди ти пішов, тоді?
Це що, так гормони проявляються чи що?
— Я вийшов на хвилину на балкон, щоб обкурити цю новину?
— Обкурити? — шмигає носом і починає посміхатися.
Ну ось інша справа!
— Саме обкурити! Спеціально вийшов, щоб тебе не дражнити. Напевно, і мені доведеться кинути палити...
— Заради мене?
— Так, мала! Заради тебе. Взагалі в мене була ще одна важлива новина, але ти перебила її своєю.
— Яка новина? — остаточно заспокоївшись, Вета витирає обличчя і знову тягнеться за своїм яблуком.
— Я хотів запропонувати тобі з'їхатися. Переїхати до мене. Але якщо ти вагітна, то й думати нічого. Завтра перетягнемо твої речі.
— Жити разом? — дивиться на мене з дещицею недовіри. З глузду з'їхала? — А ми зможемо?
— У нас ніби й вибору немає. Без батька дитина точно рости не буде.
Вона знову починає плакати, і я не розумію, як на це реагувати. Вона плаче від щастя чи від того, що не хоче жити зі мною? Схоже мені потрібно почитати якусь книжку, як спілкуватися з вагітними.
Сподіваюся, я звикну до цього нескінченного потоку сліз і емоційних стрибків. А якщо не звикну, потерплю. Дев'ять місяців якось витримаю. Не такий вже це величезний термін.
— Я сподіваюся, ти плачеш від щастя?
— А від чого ж іще? — відкидає своє яблуко і чіпляється мені на шию. Потім у нас трапляється черговий найкращий секс і ми нарешті вечеряємо.
До речі, Свят мав рацію. Нічого страшного в сексі з вагітною немає. Єдине, стало ще вужче... це я ще минулого разу помітив. Але це тільки додає відчуттям гостроти.
***
— Я зустрінуся з Мішею. Повернуся не пізно. — Хапаю з ключниці зв'язку ключів і роблю крок, щоб поцілувати свою майбутню дружину. Звісно, дружину. Інших варіантів немає. Наша дитина ростиме в повноцінній офіційно зареєстрованій сім'ї, хоч і вийшла по зальоту. — Може мені нікуди не йти? У нас такі новини, а я тебе залишаю одну.
— Іди! Ви вже кілька днів домовляєтеся зустрітися.
— Добре, мала! Якщо щось занепокоїть, дзвони! І більше ніяких таємниць і обманів. Зрозуміла?
— Зрозуміла, зрозуміла! Іди вже!
Цілую мою дівчинку в лоб і виходжу з квартири. Я ніколи в житті не почувався так круто. Ніби все стало на свої місця. І чого це я ідіот, боявся сім'ї?
Виявляється, в сім'ї весь сенс, особливо коли її будуєш із коханою людиною. Не впевнений, що із Сабріною в мене вийшло б так само. Вона була рідкісною Сукою, яка грала на моїх нервах у найгіршому ключі. І стерпіти це було неможливо.
До бару, де ми домовилися зустрітися, я приїжджаю першим. Розмістившись за порожньою барною стійкою, замовляю собі випивку. Сьогодні я на таксі й сьогодні є що відсвяткувати.
До кінця першого келиха пива, поруч зі мною падає мій найкращий друг. Знервований. Зазвичай цього малого, хрін проб'єш на емоції. Зуб даю, та білявка йому кров попила і тепер Міша як оголений дріт.
Доторкнися — вб'є.
Як ми все-таки залежимо від своїх жінок, особливо наш настрій.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мала, Олекса Мун (Alexa Moon) », після закриття браузера.