Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

— У мене випадково вийшов портал до Велланії. Я навіть не пам'ятаю всі подробиці того ритуалу. Я не знаю, як повернутися на Землю.

— Я думаю, архімагеса Тіррена з радістю нам допоможе створити портал на Землю, — Фірніет на будь-яке заперечення мав чим відповісти.

— Здаюся, — Феліція видавила з себе усмішку. — Тоді вирушаємо до Муірна?

— Ні, спочатку я все ж таки поговорю з Імператором. Немає сенсу кликати твоїх родичів сюди, якщо він не дозволить повернути силу поглинання Сетірамам. Ви поки що з Ейтною поспілкуйтеся, відпочиньте, а я скоро повернуся.

Феліція не стала навіть проситися піти разом із ним — їй не хотілося. Якщо Імператор погодиться, їй знадобиться багато душевних сил, щоб зустрітися з тими, кого вона покинула. Навіть якщо за нею не надто сумують, Феліція знала: мачуха і сестра зляться на неї. Вони, напевно, висловлять їй багато чого неприємного, а їй не хотілося їх слухати. Якщо з дідусем Ернестом Феліція ще не проти була поспілкуватися, то зустрічі з мачухою та сестрою вона страшенно боялася.

Фірніет був відсутній лише кілька годин. Тільки-но він зайшов у хату, як Феліція кинулася до нього.

— Ну, що сказав Імператор? Він погодився?

— Так, — відповів Фірніет. — Ромерік дозволив повернути силу поглинання Сетірамам. Він довго сумнівався, але коли я детально пояснив йому, чим може обернутися для Велланії його відмова, він змушений був погодитись. Силу Сетірами отримають після того, як ми повернемось із твоїми родичами.

— Якщо вони погодяться повернутись, — у цьому питанні Феліція все ще не вірила в успіх.

— Якщо не погодяться, доведеться справлятися тими силами, що є.

— Що ж, отже, зараз у Муірн?

Фірніет з Феліцією вирушили до порту для міжнародних подорожей, Ейтна ж повернулася до тітки. Їй з лишком вистачило пригод. Ейтну втішало лише те, що попри всі проблеми їй вдалося поспілкуватися з батьками. Вона й не думала, що знову їх колись побачить.

Феліція вважала, що вони вирушать до будинку Кетти Віралані, але Фірніет відразу повів її до архімагеси Тіррени. У їхню минулу зустріч старенька залишила Фірніету свою адресу і вони одразу після переміщення в Муірн вирушили до неї.

Двері їм відчинила рудоволоса жінка, на вигляд ровесниця Фірніета. Окинувши гостей здивованим поглядом, вона усміхнулася і спитала:

— Чим можу допомогти?

— Доброго дня, маеро, — ввічливо звернувся Фірніет. Феліція вже знала, що у Муірні до малознайомих людей, які не є викладачами чи вчителями, звертаються «маера» — однаково до чоловіка та жінки. — Нам потрібна Тіррена Лютем. Ми з Велланії. Ми з нею знайомі. Я Фірніет Діманні, а це Феліція.

— А, ви знайомий Кетти? Зіллєвар?

— Так, я викладаю також і зіллєваріння в Лідевані. А ви?

— Я Мадія. Проходьте, влаштовуйтесь, — Мадія відійшла від дверей, пропускаючи гостей у будинок, і махнула у бік вітальні, що виднілася крізь арочний проріз. — Зараз я покличу бабусю.

— Я думала, в архімагеси Тіррени тільки онук, — шепнула Феліція Фірніетові, коли Мадія вийшла.

— Ні, онука також є. Але я з нею раніше не був знайомий.

Чекаючи, коли архімагеса Тіррена прийде до них, Феліція з цікавістю розглядала вітальню. Шафи з книгами, різноманітні декоративні предмети, картини з дивовижними краєвидами на стінах і безліч рослин у горщиках — у вітальні було дуже затишно. Тут переважав фіолетовий колір, що зовсім не здивувало Феліцію — архімагеса Тіррена завжди була у фіолетовому, навіть пасма її волосся були пофарбовані в цей колір. Феліції й самій подобався фіолетовий, не тільки тому, що він був форменним кольором академії Лідеван, а й тому, що її очі за певного освітлення з синіх ставали синьо-фіолетовими. Ні в кого, крім дідуся, Феліція не зустрічала такого відтінку. Батько казав, що такими були й мамині очі, але старі фотографії не передавали справжній колір її очей, тож Феліції залишалося лише вірити.

— Який несподіваний сюрприз! — тишу розірвав бадьорий голос архімагеси Тіррени. Феліція обернулася. Архімагеса як завжди усміхалася зі своїм фірмовим хитрим прищуром і спиралася на незмінний посох.

— Ми до вас у справі, архімагесо Тіррено, — Фірніет підвівся, щоб привітати стареньку, Феліція теж підвелася слідом за ним.

Архімагеса Тіррена поставила посох біля крісла і несподівано схопила Феліцію за руки. Зазирнувши у вічі дівчині, вона раптом широко усміхнулася і підморгнула.

— А ви, як я подивлюся, часу не марнуєте, молоді люди.

— Ви про що? — розгубилася Феліція.

— Я про це, — архімагеса Тіррена легенько поплескала Феліцію по животу.

— А як ви дізналися? — Феліція зніяковіла. Їй було незручно говорити про свою вагітність і не хотілося, щоб усі про неї знали.

— Я бачу людей наскрізь.

— А ви бачите, хто буде дівчинка чи хлопчик? — спитав Фірніет.

— Бачу, — кивнула архімагеса. — А ви хочете знати?

— Хочу. Феліція? — Фірніет подивився на Феліцію, чекаючи на її відповідь.

— Так. Скажіть, будь ласка.

— Дівчинка. У вас буде дівчинка.

Феліція усміхнулася. Вона дуже сподівалася на дівчинку, завжди про неї мріяла. Фірніет теж виглядав задоволеним.

— Але я так думаю, ви не за цим прийшли до мене?

— Звичайно, ні, — відповів Фірніет.

— Тоді сідайте й розповідайте, — архімагеса Тіррена опустилася в крісло і покликала онучку. — Мадіє, принеси нам чаю з печивом!

— Нам потрібно, щоб ви допомогли з порталом на Землю. Туди і назад. Буквально день-два там пробудемо, — Фірніет дивився на архімагесу Тіррену благаюче. — Знаю, в Муірні зараз заблокована можливість переміщатися в інші світи власними порталами, але ж у Велланії можна. Прошу вас, архімагесо Тіррено, допоможіть нам. Від цього залежить доля усієї Велланії.

Фірніет детально розповів їй все, що повідомила їм Ейтна. Архімагеса Тіррена довго не роздумувала і відповіла одразу.

— Звісно, ​​я вам допоможу. Без питань. Давно я не була на Землі. Востаннє відвідувала її, коли разом із Демом шукала Кетту. Що ж, ви тут поки що попийте чайок з печивком, а я зберу необхідні для порталу інгредієнти і вирушимо до вас у Велланію. Тільки Кетту з собою не беремо, — підвівшись із крісла, архімагеса Тіррена хвацько стукнула посохом об підлогу і посміхнулася. — Раптом знову загубиться.