Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

Мілана почала підглядати в сторону ринку на вулиці Жолудева, звідти мали вийти Скляна Школа та плем’я Десантів. Але поки нікого не було. Вони що домовлений час позабували? Дівчина повернулась до битви та почала атакувати. На неї рушив десятирічний хлопець зі шпагою, але командирка увернулась від ударів, та нанесла свої по ребрам хлопця, оскілки він не встиг відскочити. Той впав, схопився за бік, але підняв шпагу та продовжив напад.

В цю ж мить позаду почулись крики. Мілана обернулась та побачила як частина паркану покинутого автомобільного майданчику впала на землю та спричинила дуже багато галасу. Але страшне було інше, за тим парканом ховались воїни Імператорської Школи. Вони підняли палиці та шпаги та кинулись на плем’я Вітрів. Попереду був той самий кремезний командир, який вправно поклав Устима ще біля фортеці племені Зодчих.

Мілана обернулась та крикнула Аніту з Аліною. Вона прокричала, щоб ті бігли до школи, а вона з Алішею та своїми хлопцями та дівчатами займуть ворота. Вони дадуть бій тим, хто ховався за парканом, прикриваючись входом до Імператорської Школи. Все ж таки Зграя Вовків та два союзники мали покращити ситуацію. Та нікого не було досі. Дівчина чортихнулась та крикнула своїм воїнам розвертатись та групуватись. Але думка про те, що Імператорська Школа знала про напад, засіла в голові та не вилазила.

Ворог накинувся на дітей, почалась бійка. Свистіли шпаги, били палиці. Хто кричав та падав, хтось хватався з вдарене місце. Та більша частина блокувала удари та наносила свої. Та через деякий час, зі сторони трамвайної зупинки, там де починався ринок на вулиці Жолудева, Мілана побачила групу дітей, що бігли до вхідних воріт школи. Дівчина побачила командирів Скляної Школи. Ура! Нарешті одні приєднались. Дівчина відчула шалене полегшення та почала ще з більшою силою наносити удари своєю палицею.

Союзники підбігли та приєднались до племені Вітрів, накинувшись збоку на ворога. Той не очікував такого нападу та почав відходити, послабили натиск.

В цей же час Аніта та її воїни проривались до ґанку біля вхідних дверей. Їх задача була – не дати ворогу зайти та закритись в школі. Ціль була майже досягнута. Але в цей момент з-за школи почувся сигнал, як наче хтось дув в духовий інструмент. З повороту вийшла група хлопців та дівчат, в голові з командиром Імператорської Школи. Їх було не менше тридцяти-сорока дітей. Вони закричали та побігли на військо Аніти, вдарили збоку. Командирка була змушена відійти від вхідних дверей.

У цей самий час Мілана побачила як зі сторони гаражів, де вийшли вони, вискочила група дітей. Вона взнала Андрія, ватажка Зграї Вовків. Дівчина засміялась в думках. Ну, що не очікували? Ще один союзник. Вони бігли прямо на ворога. Їх було не багато, але вони були всі дорослі, тому мали перевагу в силі. Імператорська Школа тріщала по швам. Хай, вони знали про напад, але нас має бути більше. Ще має бути плем’я Десантів. Ще трохи протриматись.

Група Аніти відійшла від ганку, на них сунули вороги з вхідних дверей. Невдовзі приєднались ті, що з’явились  ззаду школи. Бій продовжувався, не було видно що Аніта програє, але й не просувається вперед.

Група Мілани мала перевагу в битві з ворогом, оскільки зі сторони допомагала Скляна Школа. Та вже на підході Зграя Вовків. Щодо Аліши, то це була дуже страшна картинка. Кішка стрибала на хлопців та дівчат, била лапами по рукам, кусала за ноги, дряпала обличчя. Ніхто не міг зачепити її шпагою чи палицею. А руками взагалі боялись до неї торкнутись.

Несподівано група ворога, що притискала воїнів Мілани, відсунулась в сторону, відкриваючи прохід для Зграї Вовків. В цю мить, дівчина здивувалась на секунду, адже така поведінка доволі дивна. Навіщо пропускати наших союзників, їм же буде гірше. Та Андрій, ватажок Вовків, що підскочив першим, заніс палицю над головою та закричав. Мілана зреагувала миттєво, вона поставила блок. Андрій вдарив по палиці та зареготав, відскочивши, наніс інший удар.

Це була зрада. Зграя Вовків зрадила Замок Вітрів. Напевно вони й попередили Імператорську Школу про напад, тому ті були готові та зробили засідки. На секунду Мілану пробрала паніка, вони можуть програти цю битву. Треба думати про відхід, можливо вони зможуть укритись в своєму замку та витримати осаду. Ну закриються, ну посидять вдома. Продуктів багато. Не буде ж Імператорська Школа вічно стирчати біля Замку Вітрів. Все буде добре.

Мілана закричала та почала активніше битись. Хоча вона відчувала, що втомлюється. Звичайно, втомлювались всі хлопці та дівчата племені Вітрів. Та ворог теж мав втомлюватись. Але, на жаль далі почалось найгірше. З іншої сторони школи вийшло плем’я Тойота. Вони були з сумками з камінням. Підійшовши до найближчої домовленої лінії, діти почали діставати каміння та кидати в групу Аніти. Дітей збивали миттєво, ті роняли палиці та падали на землю. Інші підводили їх та отримували свою порцію.

То ж група Аніти почала відходити спинами до Мілани. Оскільки Зграя Вовків билась поряд з ворогом, ворожий кремезний командир пішов натиском на Скляну Школу. Ті швидко почали здаватись та відходити від воїнів Мілани. Ще декілька хвилин, та армія Скляної Школи розвернулась та побігла гурбою до ринку на вулиці Жолудева. Ще трохи й вони зникли з виду. У Мілани з очей хлинули сльози. Вони програють. Дві групи племені Вітрів збили до купи та оточили.

Та тут все наче сповільнилось. Ось Аліша повільно летить на дівчину, що занесла палку та майже влучила в скажену тварину. Ось в ногу Аліни влучив камінь, було видно як виступила кров. Ось Устим перечепився та летить на землю. Ось Аніта падає, отримавши палицею по шиї. Та тут Мілана почула дуже чіткий звук, як наче щось розсікає повітря. Що це? Можливо, на допомогу хтось прийшов?