Читати книгу - "Світозар Відроджений. Том 1, Рубен Гримар"

Не встигла вона зробити вибір, як Остап припустився помилки. Точніше… Зорепад змусив його помилитися.

Раптовий рух. Тінь.

Зорепад зник із поля зору. І миттєво опинився за спиною Остапа.

Богдана ледь помітила, як це сталося.

“Що це за техніка?”

Остап не встиг зреагувати. Глухий удар.

Зорепад всадив верхів’я рукояті в основу черепа суперника. Тіло столичного дворянина скам’яніло на секунду. А через мить він упав на коліно, а потім — і на землю.

Його меч зі скреготом ковзнув по каменю.

Богдана мимоволі відчула, як холоне спина.

Це все.

Зорепад ледь помітно усміхнувся куточком губ, його погляд швидко ковзнув по Богдані. Він бачив її шок. Її нерішучість.

Її страх. Але не сказав нічого.

Просто спокійно вибив ногою меч Остапа вбік. І притиснув лезо до незахищеного горла супротивника.

Остап важко дихав, його руки тремтіли, коли він намагався зібрати сили, але…

Це була поразка.

— Здаєшся? — голос Зорепада був спокійний, навіть байдужий.

Це була не дуель на арені, а бій у Пустці, де на кону стоїть життя, а не честь.

І зараз він міг завершити все одним рухом. Проте не зробив цього.

Досвід Світозара підказував йому, що ворогів не можна залишати в живих. Але був фактор Богдани.

Якщо він уб’є Остапа, то дасть Камінчукам шанс натиснути на нього, чого він не міг допустити. Його погляд був холодним.

Хтось знав, що вони тут. Чи то барон Камінчук, чи хтось із оточення Краянина. Неважливо.

Він не мав права зробити перший крок до нової, ще більшої війни. Отже, вирішити питання потрібно іншим способом.

Остап ще не прийшов до тями, намагаючись усвідомити свій програш. Тож зір Зорепада впав на дівчину.

— Богдано, - майже ніжно промовив хлопець, звертаючись до своєї нареченої, - я присвячую цю перемогу тобі…

“Дідько!” - подумки, зовсім не аристократично, вилаялася дівчина.