Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

Однак для багатьох із нас страх сцени ускладнюється іншим видом страху, що є глибшим і часто робить нас недієздатними. Я називаю його страхом виживання.

Він найбільш поширений серед «переможців першого покоління» – людей, чиї родини не знали, як підготувати їх до дій. Ті, кого він не вражає, – рідкісні щасливчики, котрі мали велику підтримку і котрим показували, як робляться певні справи, тому вони почали рано здобувати цей досвід. Для них невідомість – це… просто невідомість. За дверима може бути прекрасна дівчина, а може – злий тигр, але вони готові до будь-якого варіанта. Вони вже мали справу з обома. Вони знають, що в екстремальній ситуації можуть покликати на допомогу. Вони відчинять ці двері не абсолютно спокійно – не без прискореного серцебиття, – але таки відчинять, не сумнівайтесь. У них є відчуття безпеки, потрібне людині для ризику та пригод.

Проте для тих із нас, хто не мав такої емоційної та практичної підтримки, невідомість – це територія на мапі, де причаїлися дракони. Коли ми не знаємо, чого очікувати, то чекаємо найгіршого. Якщо вам здається, що помилка чи невдача буде настільки руйнівною, що ви навіть не насмілюєтеся спробувати щось зробити, – це страх виживання. Вас охоплює така ж безпорадність, якщо ви вимагаєте від себе чогось такого, що виходить далеко за межі ваших умінь та досвіду, як-от написати велику епопею американського життя першого ж разу, як візьметеся за перо. Якщо ви вважаєте, що кохана людина образиться, зненавидить вас або подасть на розлучення, коли ви почнете втілювати свою мрію, це також страх виживання.

Весь цей страх перебільшений. Його підживлює наш дитячий погляд на світ, який багатьом із нас не допомогли перерости. Одна помилка – це не кінець вашого існування. Кожен видатний письменник, бізнесмен, лікар чи будь-хто інший починав свій шлях як недосвідчений новачок.

І дуже рідко чоловік дійсно розлучиться, якщо його дружина пише картину замість того, аби прасувати йому сорочки. Ваш розум це знає. А почуття – ні. Найкращі ліки від таких почуттів – це дорослий досвід: слід іти вперед, продовжувати щось робити та з’ясувати, що насправді нічого такого жахливого, зрештою, не станеться – але саме набуттю цього досвіду заважає страх. Так ми потрапляємо в зачароване коло, схоже на ситуацію з роботою: «Не можу бути впевненим у собі, не маючи досвіду; не можу отримати досвід, бо не впевнений у собі».

Як відрізнити страх сцени від страху виживання? Для того щоб упоратися з першим, достатньо трохи підбадьорювань та сеансу важких часів. Однак страх виживання значно сильніший. Ви не можете просто блефувати, хоробро йдучи йому назустріч, – і для цього є вагома причина. Яким би він був не перебільшеним, цей страх є певним знаком чи посланням. Він намагається сказати, що перед тим, як дозволити собі зважитися на ризик та пригоди, вам потрібно щось зробити чи здобути. Це може бути практична підготовка чи емоційна підтримка, дозвіл на зниження надто високих вимог або право на помилку. Це послання буде різним для різних людей. Але що б не було вам потрібне, якщо ви цього не отримаєте й намагатиметеся крокувати далі, ви справді можете постраждати. І ваше тіло знає про це.

Отже, єдиний спосіб розірвати зачароване коло такого страху – це поважати його і брати до уваги. Якщо ви розшифруєте сигнал виживання та подбаєте про свої потреби, усе, що залишиться, – це страх сцени, а з ним упоратися значно легше.

Сигнал виживання № 1: Підготуйтеся

Припустімо, вам треба зробити щось, чого ви раніше ніколи не робили, – щось пов’язане з презентацією або рекламуванням себе самого, наприклад: піти на співбесіду, попросити про підвищення зарплати або рознести зразки вітальних листівок, виготовлених власноруч, по крамницях подарунків. Ви боїтеся. Страх змушує вас почуватися ще більш невправним, думати, що вам відбере мову в найвідповідальніший момент або ви можете спіткнутися на рівному місці. Зазвичай у такому випадку ви намагаєтесь боротися зі страхом: або збираєте волю в кулак, або стараєтеся розслабитись, глибоко дихаючи. Це не дуже добре спрацьовує, тому що цим тактикам бракує одного важливого елемента: ви ніколи раніше цього не робили, і ви не знаєте, як це робити.

У такій ситуації сумніви є не ознакою слабкості, а цінним застереженням. Вони говорять вам, що ви збираєтеся стрибнути з десятиметрової вишки, не взявши навіть одного уроку пірнання, а це дурість! Найгіршим у позитивному мисленні є те, що воно намагається знехтувати цим природним сигналом і випхнути вас на арену боротьби, маючи з озброєння лише сліпу необґрунтовану впевненість. Це може завдати вам такого болю, що ви вже ніколи не спробуєте знову. Позитивні налаштування – кепська заміна розумінню того, що ви робите. Якби я сказала вам: «Ви чудові, вам це до снаги!» – і послала вас на ринг проти Мухаммеда Алі, мене можна було звинувачувати в убивстві. Найменше, що я могла б зробити, аби позбавити вас сумнівів, – це порадити уроки боксу.

Сигнал виживання в такому випадку – це нагальна потреба в підготовці: інформації, інструктажі та репетиції. Ви не маєте приходити в цей світ, знаючи все, – хоча деякі чоловіки та більшість жінок вважають саме так. Якщо ви чогось не знаєте, просто скажіть собі: «Мені краще це з’ясувати». Не думайте: «Зі мною щось не так, і якщо я спитаю, всі про це дізнаються».

Інформація та інструктаж

Саме тут ви справді можете використати свою мережу друзів. Якщо вам треба зробити складний телефонний дзвінок, презентацію товару або наближається співбесіда, знайдіть когось, хто мав подібний досвід, і спитайте: «Що мені слід казати? Як поводитися? Що вдягти?» Нехай вам підкажуть, що варто говорити. Запишіть ці слова та фрази. Якщо хочете, можете використати їх як маленький сценарій для репетиції або шпаргалку для телефонного дзвінка.

Ще одна річ, яку слід знати, – це питання, які вам можуть поставити й на які треба бути готовим відповісти. Якщо власникові крамниці подарунків сподобаються ваші вітальні листівки і він запитає: «Гроші авансом чи після реалізації? Які знижки для роздрібних покупців?» – ви ж не хочете стояти там, розгублено відкриваючи й закриваючи рота. Це непрофесійно та змушує почуватися жахливо. Знов-таки, аби уникнути