Читати книгу - "Несподівана вакансія"

Коли вони знову вийшли на вулицю, то мало не задихнулися від реготу, захоплено дивлячись один на одного. Після цього Ендрю позичив у Жирка сірники, підпалив аркушик із записаним зразком повідомлення і дивився, як цей папірець перетворюється на крихкі чорні пластівці, що падають на брудний тротуар, зникаючи під ногами перехожих.

X

Ендрю виїхав з Ярвіла о пів на четверту, щоб устигнути повернутися в Дім-на-пагорбі перед п’ятою. Жирко провів його до автобусної зупинки, а потім несподівано сказав, що хоче ще трохи погуляти в місті.

Він мав не надто конкретну домовленість із Кристал про зустріч у торгівельному центрі. Вернувся назад до крамничок, розмірковуючи про те, що вчудив Ендрю в інтернет-кафе, і намагався розібратися, чи йому таке до душі.

Жирко мусив визнати, що це його вразило. Відчув навіть певну заздрість. Ендрю все добре продумав, ні з ким не ділився своїм задумом і дуже ефектно його втілив. Це все було чудово. Але Жирко не міг приховати досади, що Ендрю не розповів йому про свій план, а це, своєю чергою, підштовхнуло його до думки засудити таємний характер приятелевої атаки на власного батька. Чи не було в цьому чогось занадто хитромудрого й підступного? Чи не було б справжніше кинути свої звинувачення прямо в очі Саймону або й підняти на нього руку?

Так, Саймон був мерзотник, але він був мерзотник справжній, робив, що захоче й коли захоче, не зважаючи на суспільні обмеження чи загальноприйняту мораль. Жирко замислився, чи не симпатизував він трохи Саймону, якого полюбляв розважати грубуватими жартами, кепкуючи насамперед з людей, які самі з себе робили йолопів і втрапляли в ідіотські ситуації. Жирко іноді думав про те, що волів би мати вдома Саймона — з його мінливістю, непередбачуваністю й агресивністю, достойного опонента й войовничого супротивника, — аніж свого Каббі.

Але, з іншого боку, Жирко не забув про падаючу бляшанку з креозотом, Саймонове розлючене обличчя й важкі кулачиська, його тваринне гарчання, а потім відчуття гарячої сечі, що тече йому, Жиркові, по ногах, і (мабуть, найганебніше з усього цього) його щире й відчайдушне бажання побачити якнайшвидше маму, щоб та забрала його у безпечніше місце. Жирко не став ще настільки невразливим, щоб не симпатизувати прагненню свого приятеля відплатити сповна.

Так розмірковуючи, Жирко пройшов по колу й закінчив тим, з чого починав: Ендрю вчинив щось зухвале, дотепне й потенційно вибухове. І знову Жиркові стало прикро, що не він усе це вигадав. Він намагався звільнитися від набутої міщанської звички занадто покладатися на слова, але було нелегко відмовитися від цієї гри, яку він так досконало опанував, отож, крокуючи полірованими плитками торгівельного центру, він мимоволі складав подумки фрази, які завдали б смертельного удару пихатій претензійності Каббі й виставили б його на загальне посміховисько…

Він помітив Кристал у невеличкій юрбі підлітків з Полів, що обліпили лавки на пішохідній алеї між крамничками. Серед них були Ніккі, Ліан і Дейн Таллі. Жирко ні на мить не завагався й не здавався анітрохи розгубленим, а йшов собі далі в тому самому темпі, тримаючи руки в кишенях, і не зважав на зацікавлені погляди, що прискіпливо оглядали його з голови до ніг.

— Як справи, Жирко? — гукнула йому Ліан.

— Нормально, — озвався Жирко.

Ліан пробурмотіла щось Ніккі, і та реготнула. Кристал завзято жувала жуйку, її щоки розчервонілися, а тоді рвучко відкинула назад волосся, аж затрусилися її сережки, і підтягла свої спортивні штани.

— Готова? — звернувся персонально до неї Жирко.

— Ага, — відповіла вона.

— Жирко, а твоя мамуся знає, що ти сюди прийшов? — запитала Ніккі.

— Ага, вона мене сюди привезла, — незворушно відповів Жирко. — Вона чекає там в машині. Сказала, що я можу тут швиденько трахнутися, щоб тільки встигнути додому на чайочок.

Усі вибухнули реготом, окрім Кристал, яка пискнула: «Пішов ти в сраку, мудило!» — хоч і мала цілком задоволений вигляд.

— Ти куриш самокрутки? — прохрипів Дейн Таллі, дивлячись на Жиркову нагрудну кишеню. На губі Дейна красувався великий чорний струп.

— Ага, — підтвердив Жирко.

— Мій дядько теж їх смалить, — сказав Дейн. — Знищив на фіг свої довбані легені.

Дейн ліниво помацав свій струп.

— Куди ви йдете? — поцікавилася Ліан, перевівши погляд з Жирка на Кристал.

— Не знаю, — відповіла Кристал, жуючи жуйку, і скоса зиркнула на Жирка.

Він не удостоїв жодну з них відповіддю, а просто показав великим пальцем на вихід з торгівельного центру.

— Па-па, — голосно попрощалася з ними Кристал.

Жирко недбало махнув їм усім рукою й подався геть разом із Кристал. Почув за спиною регіт, але йому було на це начхати. Він знав, що його поведінка справила на них належне враження.

— Куди ми йдемо? — спитала Кристал.

— Не знаю, — відповів Жирко. — Куди ти завжди ходиш?

Вона знизала плечима й далі жувала жуйку. Вони вийшли з торгівельного центру й пішли по головній вулиці. Були неподалік від тієї відпочинкової зони, куди ходили нещодавно в пошуках затишної місцинки.

— А шо, твоя мати справді тебе сюди привезла? — спитала Кристал.

— Та ясно, блін, шо ні. Я сів на автобус, хіба не ясно?

Кристал не образилася на цей випад, скоса дивлячись на їхнє відображення у вітринах крамниць. Жилавий і дивакуватий, Жирко був шкільною знаменитістю. Навіть Дейн казав, що він прикольний.

— Він просто використовує тебе, дурна ти прошмандівка, — кинула їй три дні тому Ешлі Меллор, — бо ти така сама блядюга, як і твоя стара.

Раніше Ешлі тусувалася з ватагою Кристал, аж доки вони не розсварилися через одного хлопця. Усі знали, що в Ешлі проблеми з головою. Вона була схильна до вибухів гніву і раптових сліз, а у Вінтердауні найбільше часу проводила в групах для відстаючих і в кабінеті для консультацій. Черговим доказом її нездатності продумувати заздалегідь усі наслідки було те, що вона кинула виклик Кристал на її території, де в Ешлі, на відміну від Кристал, не було жодної підтримки. Ніккі, Джемма й Ліан загнали Ешлі в кут і тримали її там, а Кристал дубасила її, аж поки кров з