BooksUkraine.com » Фантастика » Річки Лондона 📚 - Українською

Читати книгу - "Річки Лондона"

305
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Річки Лондона" автора Бен Ааронович. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 110
Перейти на сторінку:

— Якщо я правильно пам'ятаю, — сказав я, — козел-провокатор у даному випадку я, бо саме я граю роль «констебля» в сценарії. Зважаючи на те, що саме мій зад зависнув над прірвою, сер, дозвольте спитати: ви певні, що зможете його знайти?

— Певним бути неможливо, Пітере, — сказав він. — Але я зроблю все, що можу.

— А якщо ми не зможемо повернути його в могилу? — спитав я. — У нас є запасний план?

— Моллі може зробити гемомантію, — сказав Найтінґейл. — Це дуже ефектно.

Я понишпорив у своїх бідних запасах грецької.

— Ворожіння за допомогою крові?

Найтінґейл задумливо дожував і ковтнув.

— Можливо, це не дуже вдалий термін, — сказав він. — Моллі може допомогти тобі дещо поширити твоє чуття до vestigia.

— Наскільки поширити?

— На дві або три милі, — сказав Найтінґейл. — Я робив це лише один раз, тож мені важко сказати.

— І на що це було схоже?

— Я неначе увійшов у світ привидів, — сказав Найтінґейл. — Втім, можливо, це дійсно був світ привидів. Є ймовірність, що таким чином можна знайти Генрі Пайка.

— А чому ми не можемо скористатися цим способом відразу? — спитав я.

— Бо шанси п'ять проти одного, що ти при цьому не виживеш — сказав Найтінґейл.

— Добре, — сказав я. — У такому разі краще цього не робити.

* * *

Якщо про мій фах — я маю на увазі полювання на злодіїв, а не магію — можна сказати, що він мав десь у Лондоні початок, цей початок мав знаходитися на Бау-Стріт. Усе почалося з Генрі Філдінга, який був мировим суддею, сатиричним письменником і засновником того, що стало відомим як «Бігуни з Бау-Стріт». Його будинок стояв відразу біля будівлі Королівської Опери, тоді це був ще театр «Рояль», а Маклін тоді урізноманітнював свою торгівлю джином виступами на сцені. Я знаю про це завдяки тому, що «Channel 4» зняли на цю тему телевізійну драму, в якій знявся чувак, що грав Імператора в «Зоряних Війнах». Коли Генрі Філдінг помер, посаду судді після нього обійняв його сліпий молодший брат Джон, який зробив «Бігунів з Бау-Стріт» ще сильнішими, але, вочевидь, не настільки сильними, щоб завадити Маклінові забити Генрі Пайка на смерть практично в них на порозі. Не дивно, що Генрі розлютився. Я б на його місці відчув те саме.

То був перший у Лондоні справжній поліцейський відділок, і в дев'ятнадцятому столітті він переїхав на інший бік вулиці й став «Мировим Судом Бау-Стріт» — напевно, найвідомішим судом Британії після «Олд Бейлі». Туди відправили за порушення громадського порядку Оскара Вайлда, і Вільям Джойс, сам Лорд Хо-Хо, почав свою коротку прогулянку до шибениці саме на Бау-Стріт. Близнюки Крей були затримані там за вбивство Джека «Капелюха» Мак-Вайті. У 2006 році цю будівлю було продано магнату, який перетворив її на готель, бо хоча історія та традиція в Лондоні важать, гроші мають свою спокусливу пісню.

Оригінальну будівлю було замінено критим квітковим ринком з арковим залізно-скляним дахом. Еліза Дулітл у виконані Одрі Гепберн у «Моїй чарівній леді» мала би купувати свої фіалки саме тут, коли демонструвала найгірший акцент кокні за винятком Діка Ван Дайка. У 1990-их, під час перебудови Королівської Опери, нова будівля поглинула більшість навколишнього кварталу, включаючи і квітковий ринок. Ось чому ми з інспектором опинилися біля заднього входу до Опери, в якій Найтінґейл, як виявилося, знав чоловіка, який міг нас впустити.

Це був не стільки службовий вхід, скільки вхід для вантажів. Я бачив склади, в яких брами були менші, а тут був навіть вантажний ліфт, яким величезні декорації переміщали між поверхами. Террі (лисуватий чоловічок у бежевому светрі — Найтінґейлів контакт усередині) сказав, що вага декорацій починалася від п'ятнадцяти тонн, а коли вони не були потрібні, їх зберігали на складі в Уельсі; чому саме там, він не пояснив.

— Ми прийшли до мирового судді, — сказав Найтінґейл.

Террі поважно кивнув і повів нас вузькими побіленими коридорами крізь кілька пожежних дверей, що моторошно нагадували мені Вестмінстерський морг. Зрештою ми прийшли до сховища з низькою стелею, де Найтінґейл запевнив нас, що це перший поверх квіткового ринку.

— Саме тут колись був салон Номер Чотири, — сказав він і повернувся до провідника. — Не турбуйтеся, Террі, ми зможемо вийти самі.

Террі помахав нам рукою та пішов. Уздовж стін стояли бридкі стелажі зі сталі та ДВП, на яких стояли короби та пакунки з серветками, коктейльними трубочками та тацями. У центрі приміщення було пусто й лише кілька подряпин вказували, де раніше стояв стелаж. Я спробував відчути vestigia, але спочатку не було нічого, крім пилу та рваного поліетилену. А потім вони з'явилися, ледь відчутні: пергамент, старий піт, шкіра та пролитий портвейн.

— Привид мирового судді, — сказав я. — Щоб отримати примарний ордер на арешт?

— Символи мають владу над привидами, — сказав Найтінґейл. — Часто від них більше користі, ніж від будь-чого, що ми можемо взяти з фізичного світу.

— Чому?

— Якщо чесно, Пітере, — сказав Найтінґейл, — я пам'ятаю урок, на якому нам про це розповідали, і я певний, що прочитав у Бартолом'ю відповідний параграф, можливо навіть твір на цю тему написав, але чорт мене забери, якщо я пам'ятаю.

— Як ви збираєтеся вчити мене цьому, якщо самі нічого не знаєте?

Найтінґейл злегка постукав тростиною по своїх грудях.

— Я збирався освіжити свою пам'ять перед тим, як ми дійдемо до

1 ... 71 72 73 ... 110
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Річки Лондона», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Річки Лондона"