Читати книгу - "Богиня і Консультант"

звану «інфляційну модель» виникнення Всесвіту. У цьому сценарії виникнення світу йдеться про те, що у перші секунди свого існування після славнозвусного Великого Вибуху[103], Всесвіт являв собою так званий «псевдовакуум» – стабільний стан без реальних частинок. Високоенергетичний псевдовакуум долав (написано було «тоннелировал») якійсь загадковий потенційний бар’єр і потрапляв у наш реальний світ із низькою енергією. Завдяки «перепаду енергій» і виникли елементарні частинки матерії. Нардеп С. каже, що Сила – це залишок енергій нестабілізованого псевдовакууму, так званий «піт Творця». Дурнувата назва. Не можу собі уявити Бога, який чи то пітніє, чи то пріє. С. стверджує, що його люди досліджують до десятка різних предметів, які здатні концентрувати в собі Силу; але в лабораторіях ніяк не можуть зрозуміти: чому ці предмети оту Силу (піт Творця, аякже!) можуть накопичувати, а інші предмети не можуть. З точку зору хімії та морфології, ці «сильні» предмети нічим від звичайних не відрізняються. От і вся їхня хвалена наука. Крок уперед, а там стіна: ні пробити, ні перестрибнути! Я не думаю, що у С. є артефакти, здатні фокусувати Силу так само ефективно, як це робить мій Камінь Богині. Саме тому він так хоче, щоби я на час виборів дав Камінь його шаманам. А я ще подумаю. У політиці не все так однозначно, як про це каже С. Могутність Каменя величезна. А що мають суперники С. та їхні шамани? Які в них реліквії в арсеналі? Невідомо. Нічого невідомо.

27 серпня 2004 року

Розмовляв із фізиками. Вони розповідають про модну тепер «темну енергію». Мовляв, це і є чи то сама Сила, чи то її джерело. Питав їх, чому раптом наша свідомість реагує на Силу сильніше й оперативніше за тіло. Вони відмовилися коментувати. Порадили звернутися до спеціалістів із психотроніки. У СРСР, наскільки мене інформував Т., психотронікою займалася група покійного академіка Ігоря Смірнова[104]. У Києві, казав він, живе один із тих, хто нібито працював зі Смірновим у 80-х (?), такий собі генерал Ол. Кон-ко. Він, кажуть, затятий старий кагебіст, і спілкуватися з ним, напевно, не дуже то й приємно. Але треба спробувати вийти на нього через Геру Ва-єва. Той знає усіх тих старих спеців ще по лекторських групах ІМЛ[105]…

Валерій Петрович дочитав до цього місця і задумався. «Генерал Ол. Кон-ко»? Чи не той це Олександр Васильович Кондратенко, якого рекомендував Почеконіус як спеціаліста з проблеми керування егрегорами? Занадто багато збігів, щоби це було лише збігом! А хто такий отой «Гера»?

В Інтернеті він знайшов кількох «генералів Олександрів Кондратенків». Але годі було вияснити, хто з них живе у Києві. Пошукавши ще, він виявив, що один із тих генералів помер ще у ХІХ столітті. Щодо інших він знайшов лише побіжні згадки як про учасників якихось ветеранських з’їздів, почесних членів мисливських та фалеристичних товариств у Росії і в Україні. Один із них – генерал-майор у відставці О. В. Кондратенко-Петрух підпадав під усі параметри загадкового «кагебіста-психотронника». Йому було 74 роки і він, якщо вірити сайтові «Следопыт-П», мав членський квиток одного з українських краєзнавчих товариств.

Записавши про всяк випадок усі дані О. В. Кондратенка-Петруха і знайшовши у записнику телефон, який дав йому Почеконіус, Мітелик повернувся до Адамчукового щоденника.

29 серпня 2004 року

Сьогодні мав уже четверту розмову з нардепом С. Він пропонує мені такий «бартер»: я за тиждень до виборів передам йому Камінь під завірену нотаріусом розписку на 30 календарних днів, а він за це повністю профінансує чотири повноцінних літніх сезони арх. розкопок на півдні. Не розвідок, а таки розкопок! Це в теперішніх цінах десь до півмільйона, а може, й більше, якщо врахувати оренду землерийної техніки, хабарі місцевим «царкам» і т. ін. Дуже спокуслива пропозиція, але боюся, що він мене «кине» у найкращих традиціях теперішніх державних мужів. Може, попросити відразу грошима? Або половину авансом?

Радився з В. і М. Вони радять прийняти пропозицію. Попросив В. зробити приблизну калькуляцію витрат на розкопки трьох малих курганів. Сказав йому, щоб не забув про наші гонорари. В. питав мене, чи не можна «пробити» С. на фінансування експедиції в Іран, у Карманію, до древньої батьківщини Каменя. Спробувати можна, але…

30 серпня 2004 року

Чим ближче вибори, тим С. стає дедалі більш наполегливим. Що ж то буде у жовтні? Відбере в мене Камінь силою? Я під час останньої зустрічі у Києві дав йому почитати легенди, зібрані нами у 90-х в селах біля Відьминої Могили. У мене залишився стос записів, що їх робили студенти зі слів столітніх дідів і бабць. Наша руда М. їх гарно передрукувала і поклала до