Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

– А що за дзеркало ти взяла у Рукса?

– Місячний відбивач, – губи дівчини розтягнулися в дуже задоволену посмішку. – Це дуже потужна пастка. Її неможливо зруйнувати магією, хоч би який рівень сили у тебе не був. З нею є багато нюансів, тому її не часто використовують, але нам вона підходить ідеально.

Всю дорогу дому ми йшли в тиші та спокої. Цей настрій немов задав тон наступним дням. Не можна сказати, що наше життя прийшло до ладу, але слово «устаканилося» тут цілком доречно. Ми вичікували. Як я зрозуміла, вичікували багато чого, але Лілі особливо не поспішала ділитися своїми планами. Сказала лише, що як усе визначиться – вона розкаже. А мені це все нагадувало затишшя перед бурею. Так воно, великою мірою, і було. Ми готувалися (ну чи то Лілі готувалася) до зустрічі з Етьєном – вкрай сильним та таємничим магом. І ніхто не міг передбачити, чим це скінчиться. Хоча з упевненої поведінки відьми можна було припустити, що вона не допускає навіть найменшого шансу на провал.

Через три дні після нашого візиту до Рукса, Лілі отримала повідомлення.

– Дивись, – сказала вона, простягаючи свій телефон.

На екрані від невідомого номера було одне вхідне СМС:

 «Я з'ясував, де тусується цей мужик. Гулівер. Навіть якось надто очевидно: найвища будівля міста. Якщо захочеш віддячити – мій номер ти тепер маєш

А.»

Я прочитала повідомлення разів зо три, перш ніж здивовано підняти погляд на Лілі.

– Що це й від кого?

– Даю підказку: шукач, молодий, нахабний, свавільний і неабияк сексуальний.

– Андрій? – дівчина посміхнулася, але я все ще нічого не розуміла. – А про що він взагалі?

– Пам'ятаєш, що сказав Давид? – я нахмурила брови. Інкуб багато чого говорив, але що конкретно цікавить Лілі. Дівчина відреагувала на мою задумливу мовчанку важким зітханням і почала пояснювати: – Інкуби відчувають бажання, пристрасті, прихильності інших, можуть визначити, що тобі подобається, а що ти терпіти не можеш. Окрім усіх тих непристойностей, про які ти подумала, – підморгнула вона, – це стосується і хобі, захоплень, звичок, речей, які змушують твоє серце битися швидше.

– Давид казав щось про дахи хмарочосів, – нарешті зрозуміла я. – Це означає, що Етьєн насправді Карлсон?

Я розуміла, до чого хилить Лілі, але не змогла втриматися від блазнювання. Мені справді здавалося дивним, щоб не сказати сумнівним, задоволенням лазити дахами будинків. Звісно, річ була в тому, що я сама не дуже люблю висоту і навіть від однієї цієї думки мені стало не по собі.

– Так, і його можна заманити пирогом і банкою варення, – копіюючи мою інтонацію відповіли Лілі. Приснув зі сміху, я нагадала собі, що розмовляю з дівчиною, у якої сарказм основний спосіб спілкування. Я підняла руки, визнаючи свій програш, і тоді Лілі продовжила вже серйозно: – Не знаю, що його там приваблює: висота, тиша, почуття свободи – це все не має значення. Головне – у нас є місце, де його можна підстерегти і пастка, в якій можна замкнути.

– Ти не пояснила, як вона працює.

– Її живить повний місяць. Загалом повня – час сильної магічної енергії. Багато відьом проводять ритуали і накладають чари в цей час. Тому що ми можемо прямо підживлюватися тією силою, що походить від повного місяця. Так само працює і місячний відбивач: він всмоктує в себе енергію місяця через прямий контакт і трансформує в бар'єр, що не можна зруйнувати звичайними чарами, скільки б Етьєн не мав сил.

– І коли наступний місяць уповні?

– За шість днів.

– Отже, менше ніж за тиждень ми спіймаємо мага, і мене виправдають. Або у нас нічого не вийде і, можливо, ми загинемо, – підсумувала з посмішкою я.

– Ага, тільки без «або». Все пройде вдало. Місячний відбивач ідеальна пастка: вона надійна, неруйнівна, не вимагає використання свого резерву, випромінює ті ж хвилі, що і сам місяць, тому її неможливо помітити.

Скільки б аргументів не наводила Лілі, моє хвилювання нікуди не зникало. Усередині щось гризло, мабуть, той гидкий черв'ячок сумніву.